15 січня у Патріаршому центрі УГКЦ в Києві відбулося представлення першого повного українського видання Єрусалимської Біблії — одного з найавторитетніших католицьких біблійних проєктів ХХ століття, що поєднує біблійний текст і розлогий науково-богословський апарат.

Захід розпочався Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Андрій Хімʼяк, секретар Синоду Єпископів УГКЦ і єпископ-помічник Київської архиєпархії. Відтак презентацію видання розпочали у Синодальній залі Патріаршого центру.

Говорячи про видання, Блаженніший Святослав наголосив, що Українська Греко-Католицька Церква тривалий час не мала повного перекладу Єрусалимської Біблії рідною мовою з розвиненим науково-критичним апаратом. За його словами, першим кроком стало видання Нового Завіту Єрусалимської Біблії у 2009 році з ініціативи Патріаршої катехитичної комісії. «Відтоді ми дедалі гостріше відчували потребу в повному виданні з таким критичним апаратом. І нарешті цей день настав».

На переконання Предстоятеля, видання стане важливим інструментом для єпископів, священників, богопосвячених осіб, катехитів, богословів, викладачів і студентів, а також для всіх, хто прагне глибше пізнавати Святе Письмо.

Читайте також:
«Святе Письмо стало ближче до нас, а ми маємо шанс стати ближче до Божого Слова», — Блаженніший Святослав

Українська версія Єрусалимської Біблії поєднує біблійний текст у перекладі з оригінальних мов о. Івана Хоменка зі вступами, примітками й критичним апаратом, перекладеними з третього оновленого видання 1998 року. Проєкт реалізували у два етапи: у 2009 році було опубліковано Новий Завіт і Псалми, а нинішнє видання стало першим повним українським виданням Святого Письма Старого і Нового Завітів із хронологічними та генеалогічними таблицями, алфавітним покажчиком ключових тем, географічними картами та іншим довідковим матеріалом.

Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас підкреслив, що в умовах війни особливо відчувається потреба в духовній силі, яку людина черпає з молитви і Божого слова. За його словами, науково-критичний апарат допомагає щоразу по-новому відкривати біблійний текст.

«Сила Божого слова є найпотрібнішою нам сьогодні, бо саме вона здатна перемогти війну і захистити всіх нас», — зазначив архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.

Єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ Олександр Язловецький наголосив, що поява Єрусалимської Біблії українською мовою відкриває нові можливості для зростання віри. Він висловив сподівання, що це видання заохотить до читання Святого Письма як тих, хто вже має щоденну практику, так і нових читачів.

У межах презентації відбулися доповіді, присвячені історії біблійних перекладів, їхньому значенню для формування культур і ролі Божого слова в умовах сучасних викликів.

У доповіді «Від Септуагінти до сучасних перекладів: біблійний текст як культуротворчий чинник у західній та українській традиціях» о. д-р Юрій Щурко наголосив, що кожен переклад Біблії ставав однією з найвизначніших подій у житті народу, адже Святе Письмо є не просто книгою, а духовним і інтелектуальним кодом цивілізації. За його словами, для Церкви переклад Біблії є продовженням Таїнства Воплочення, коли Боже слово входить у мову, мислення і культуру конкретного народу.

«Кожен новий переклад — це, по суті, відповідь на Боже слово тією мовою, якою ми сьогодні комунікуємо між собою і з Богом», — зазначив о. Юрій Щурко.

Про виклики та значення біблійного перекладу в сучасних обставинах говорив о. д-р Роман Островський у доповіді «Українські біблійні переклади: всупереч загрозам та викликам». Він зауважив, що переклад Єрусалимської Біблії є не питанням «люксу», а питанням сенсу і майбутнього.

«Ми перекладаємо, бо віримо, що переможемо, і що ці тексти читатимуть наші діти та студенти», — наголосив о. Роман Островський.

Він також додав, що наявність підготовлених біблістів у Церкві є відповідальністю, якою не можна знехтувати.

Ініціаторка українського перекладу с. д-р Луїза Цюпа, СНДМ, розповіла, що це видання є спільним плодом молитви і праці всієї Церкви. Вона подякувала світлої пам’яті Блаженнішому Любомиру Гузару за благословення на початок цього проєкту.

«Коли я прийшла до нього по благословення, він сказав: якщо ви беретеся за цю справу, я вас благословляю і навіть допоможу», — пригадала с. Луїза, зазначивши, що саме тоді були залучені фахівці з різних країн, які мали великий досвід служіння Божому слову.

Вона поділилася, що, коли починала біблійний апостолят її найбільше надихнули слова з послання митрополита Андрея Шептицького, де йшлося про потребу проповідування Божого слова:

«А нашому народові потрібно вкинути мільйон примірників, щоб кожен мав доступ до Божого Слова. А тоді читання Письма в сім’ї має стати звичаєм. Кожного дня хоч кілька хвилин, бо Слово Боже надихає».

Окремо сестра згадала о. Тараса Барщевського, який здійснював координацію та богословську редакцію першого етапу перекладу. За словами монахині, його служіння ніколи не відривалося від молитви з Божим словом, а Новий Завіт з Псалмами, виданий у 2009 році, став плодом не лише фаховості, але й глибокого духовного досвіду.

Говорячи про виклики, с. Луїза Цюпа застерегла від поверхового й індивідуалістичного підходу до Святого Письма. Вона підкреслила, що біблійний апостолят потребує чіткого церковного мандату, серйозної формації провідників і відповідальних методів читання та молитви з текстом.

«Це не забавка і не ситуація, коли кожен читає і каже: мені Бог сказав одне, а тобі — інше», — зауважила вона, наголошуючи на важливості церковної катехизації, постійного оновлення віри через Боже слово та впровадження ґрунтовного біблійного навчання в парафіях, єпархіях і католицьких організаціях. На її переконання, це велика спільна місія, яка вже має добрий і надійний початок.

Про особливості української версії Єрусалимської Біблії розповів о. Роман Лаба, OSPPE (Орден Святого Павла Першого Пустельника), який працював у редакційній групі видання.

Особливе місце у своєму виступі він присвятив нині покійному о. Адаму Мазуру — одному з перекладачів, який долучився до проєкту вже у стані важкої хвороби. За словами доповідача, фізичний стан отця не дозволяв йому писати чи працювати звичним способом: він перебував у інвалідному візку, був паралізований і здійснював переклад через диктування, користуючись технічними засобами, за допомогою своїх двох братів.

«Отцю Адаму було важко дихати. Він виглядав, як Господь розп’ятий, який, щоб сказати слово, мусив віддати життя — в прямому сенсі. І сьогодні я відкрив нашу переписку, де він пише: „Мир тобі! Нарешті нам це вдалося! Поздравляю!“. Невдовзі після цього, у 2019 році, о. Адам Мазур відійшов до Господа».

«Я хочу дати свідчення, що о. Адам справді віддав життя за Слово, бо останні місяці і навіть тижні він тяжко працював, щоб ми сьогодні могли користатися цим перекладом», — сказав о. Роман Лаба.

Звертаючись до присутніх, доповідач закликав до духовної спраги за Божим словом, посилаючись на слова святого Григорія Великого про те, що Боже слово зростає разом із тими, хто його читає, а також на образ пророка Амоса про голод — не за хлібом, а за слуханням слів Господніх. Він побажав, щоб Єрусалимська Біблія стала простором такого зростання і сприяла поширенню Божого слова та зростанню числа учнів Христових.

Про місію біблійного апостоляту в УГКЦ говорив керівник видавничої групи д-р Назар Дуда у доповіді «Біблійний апостолят УГКЦ: місія служіння Божому Слову». Він наголосив, що найважливішим методом катехизації та євангелізації є особисте свідчення, яке народжується з читання Святого Письма.

«Коли ми читаємо Слово Боже, ми вже свідчимо», — наголосив Назар Дуда.

Відтак доповідач заохотив пильнувати, щоб Єрусалимська Біблія стала не лише настільною книгою, а живим провідником у щоденному християнському житті.
На завершення він подякував усім, хто долучився до створення видання, та представив інші біблійні й церковні перекладацькі проєкти.

Нагадаємо, що на перекладом Єрусалимської Біблії працювали численні перекладачі та редактори. Перший етап координації та богословської редакції провадив о. Тарас Барщевський, а загальну богословську редакцію і координацію на другому етапі здійснювали о. Володимир Кусьнеж, о. Роман Лаба та д-н Павло Смук.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело