Коли світло народжується в долонях: стрітенська свічка як урок милосердя
Коли дитина бере до рук вощину – вона ще не знає, кому дістанеться ця свічка. Але серце вже знає: це буде для когось, кому зараз холодно… І такі миті промовляють більше, ніж слова. Саме така атмосфера панувала в класі, коли дитячі руки торкалися теплої вощини. Не шум. Не метушня. А зосередженість. І світло – яке ще без вогню, але вже живе.
Цими вихідними дві групи дітей катехитичного центру святого апостола Петра при Катедральному соборі Чернівецької єпархії УГКЦ стали свідками того, як народжується милосердя. Разом із батьками та катехитами вони розпочали підготовку до благодійного ярмарку, який відбудеться у день свята Стрітення. Діти власноруч виготовляли стрітенські свічки – не просто як виріб, а як тиху молитву, вкладену у віск, як дар світла для тих, хто нині цього світла найбільше потребує.
Єпархіальний екореферент о. Володимир Дяків разом із катехиткою п. Оксаною Сиротюк стали не просто організаторами зустрічі, а тими, хто відкрив простір для добрих справ. Саме завдяки їхній відкритості катехитичний центр став місцем, де милосердя має руки, очі й серце. Бо саме в таких простих, але глибоких діях формується покоління, яке не боїться світити. Яке вчиться відповідати за світ, подарований Богом, і за людей, що живуть поруч.
Паралельно з виготовленням свічок діти креативно й пізнавально проводили час, беручи участь в екоіграх: «Абетка енергоефективності», «Марафон енергозбереження» та «Екохата». Через ігри вони відкривали для себе, що турбота про довкілля – це також форма любові: до природи, до ближнього і до майбутніх поколінь. Для багатьох це стало першим усвідомленням того, що маленькі вчинки можуть мати велике значення.
Особливо зворушливим був момент, коли діти спільно складали готові свічки – обережно, як щось дуже цінне. Ніби кожна з них уже мала свою історію й чекала дороги до дому, де стане знаком тепла, надії та Божої присутності.
Голоси дитячих сердець цього дня лунали по-особливому:
«Я думав, що свічка – це просто віск. А тепер знаю: це – любов, яку можна тримати в руках».
«Коли я крутила її, мені було дуже спокійно».
«Я хочу, щоб у тій хаті, де буде моя свічка, стало тепліше не тільки в кімнаті, а й у серці».
Учасники заходу висловлюють вдячність Екологічному бюро УГКЦ за ініціативу «Зігрій вбогого світлом стрітенської свічки». Бо з неї народжуються не лише стрітенські свічки – з неї народжується світло милосердя, яке діти вже сьогодні вчаться нести у світ.
