Коломийська єпархія долучилася до конференції “Голос УГКЦ у світі”
23–24 січня у Катехитичному центрі святого апостола Петра в Чернівцях відбулася дводенна конференція «Голос УГКЦ у світі», організована Департаментом зовнішніх зв’язків УГКЦ, Інститутом Архангела Гавриїла та Українським католицьким університетом. Захід об’єднав студентів і випускників Інституту Архангела Гавриїла, референтів зовнішніх зв’язків єпархій УГКЦ, єпископів, представників влади, академічної спільноти, громадянського суспільства та міжнародних партнерів. Від Коломийської єпархії у конференції взяли участь Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії, Сергій Трифяк, синкел у справах соціального служіння та Михайло Мільчаковський, віцееконом єпархії.
Метою конференції став аналіз зовнішньої комунікації УГКЦ, осмислення того, хто і як сьогодні представляє Церкву, а також пошук шляхів посилення довіри й ефективної присутності Церкви у суспільному просторі — на глобальному і місцевому рівнях.
Бути голосом Церкви у світі
Зі вступним словом до учасників звернувся Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Він наголосив, що сьогодні Церква покликана бути не лише присутньою у світі, а зрозумілою і відповідальною у своїй комунікації.
«Треба добре знати свою Церкву і тих, чиїм голосом ви хочете бути. Це означає не бути чужинцем у власній Церкві, а бути живою клітиною церковного тіла. Ми повинні розуміти, до кого говоримо, чим живе наш співрозмовник, яким є його мислення і контекст. Сьогодні недостатньо просто говорити — потрібно вміти бути почутими», — сказав Глава УГКЦ.
Він також зауважив, що Українську Греко-Католицьку Церкву колись називали мовчазною, але зараз усе змінилося.
«Ми давно перестали бути мовчазними. Ми маємо що сказати світові і будемо робити це щоразу вправніше і професійніше. Нехай у цьому нам допоможе Господь Бог».
Про свідчення УГКЦ у Вселенській Церкві говорив і Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, наголосивши, що голос України стає зрозумілим світові через живі спільноти, конкретні людські історії та вірність цінностям навіть у час війни.
Про роль УГКЦ в українському суспільстві в час повномасштабної війни говорив і голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський. Він зауважив, що довіра до Церкви в Україні значною мірою зростає завдяки особистим зустрічам у громадах, де слово Церкви не абстрактне, а прожите разом з людьми.
«Голос Церкви завжди був потужним, але в часі війни він став особливо видимим».
Церковна дипломатія як служіння
Значна частина дискусій була присвячена досвіду Інституту Архангела Гавриїла як простору формації майбутніх комунікаторів і дипломатів Церкви.
Випускниця інституту Наталія Скорейко підкреслила, що йдеться не про набір інструментів: «Інститут Гавриїла — це не дипломатичний протокол і не перелік практик. Це глибока формація, яка дозволяє зрозуміти історію, місію та соціальний контекст служіння Церкви».
Владика Борис Ґудзяк, митрополит Філадельфійський, очільник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ та Президенту Українського католицького університету, наголосив, що до створення програми церковної дипломатії УГКЦ 8 років.
«Ми не маємо лише завчати тези й опановувати технології для їх трансляції — ми маємо бути живими свідками віри».
Другий день конференції розпочався Божественною Літургією у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, після чого відбулася сесія «Дипломатія через віру: служіння УГКЦ».
Учасники сесії говорили про межу між церковним свідченням і політичною діяльністю, наголошуючи, що місія Церкви — не замінювати державу, а бути поруч із мирянами, створюючи для них простір дії.
«Ми не повчаємо, ми свідчимо», — наголосив єпископ єпархії Пресвятої Родини УГКЦ у Великобританії владика Кеннет Новаківський, додаючи, що завдання Церкви — професійно говорити зі світом про гуманітарні потреби України.
Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владика Степан Сус звернув увагу на двосторонній характер дипломатії: Церква має не лише розповідати про власну історію, а й уважно вивчати контексти інших спільнот, щоб бачити себе очима світу.
Керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні о. Олекса Петрів підкреслив, що практичне значення церковної дипломатії полягає у здатності бути мостом між культурами й цивілізаціями, апелюючи до спільних цінностей, а не до інтересів.
Президентка «Карітас Україна» Тетяна Ставнича, ділячись власним досвідом, назвала служіння Карітасу «дипломатією практичної любові», яка відновлює людську гідність і соціальну згуртованість.
Директор Школи журналістики та комунікацій УКУ о. Андрій Шестак підкреслив, що УГКЦ має шанс стати прикладом для інших Церков у сфері комунікацій, якщо інвестуватиме в людей, час і ресурси.
«Розвиток технологій дає нам моживість творити глобальну культуру української Церкви, яка буде мультиплікуватися»
Потенціал, який можна посилити
Під час другої сесії конференції — «Міжнародна місія УГКЦ: погляд держави і громадськості» — звучали оцінки ролі Церкви у глобальному контексті з боку дипломатів, політиків та експертів.
Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України (2014–2016), голова Київського Безпекового Форуму, наголосив на тому, що українці мають достатньо ресурсів і моральних підстав, аби розповідати світові правду про себе, а донесення цієї правди створює додаткову міжнародну підтримку України.
Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2014–2019), посол України в ФРН (2012–2014), звернув увагу на виклики гібридного світу, в якому Церква може створювати «додану вартість» людського спілкування через відновлення довіри, цінностей і раціонального розуміння значення України для світу.
«Держава має бути привабливою, а Церква — зрозумілою. Нам довіряють, нас хочуть чути, але ми повинні виховати нове покоління лідерів, які стануть професійними голосами цієї правди. Наше завдання — не просто бути присутніми у світі, а транслювати сенси, які нас мотивують», — наголосив Юрій Підлісний, керівник програми Етика-Політика-Економіка в УКУ.
«УГКЦ має унікальний моральний фундамент, щоб бути „альтернативним обличчям“ України в адвокації. Стійкість українців тримається на солідарності, а Церква може стати тим провідником, що запускає правильні тренди серед діаспори та міжнародних партнерів», — підкреслив Микола Мурський, директор Адвокації Razom for Ukraine.
У дискусії «Університети і міжнародні відносини в час гібридної війни» взяли участь ректори провідних університетів та представники освітньої і культурної сфери. Вони говорили про роль академічного середовища у формуванні міжнародної довіри до України.
Ексзаступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький наголосив, що «довгострокова міжнародна співпраця університетів завжди будується на рівних — взаємодоповненні та взаємоповазі». За його словами, українці є одним із найбільш освічених народів Європи і «мають що запропонувати людству в усіх сферах», зокрема у відстоюванні правди, свободи й добра.
Заступниця міністерки культури Богдана Лаюк звернула увагу на потребу глибшої роботи з культурною пам’яттю, зауваживши, що «важливо не просто знати, хто ми є, а вміти правильно перекладати ці знання для світу». Вона також наголосила, що сьогодні Україні потрібні «безпечні майданчики для дискусій про базові екзистенційні питання: ким ми є і куди рухаємося».
Ректор Буковинського державного медичного університету Ігор Геруш підкреслив, що «зовнішня комунікація неможлива без внутрішньої міцності», адже лише плекання власних цінностей дає змогу впевнено представляти Україну назовні.
У свою чергу ректор Чернівецького національного університету Руслан Білоскурський зазначив, що «міжуніверситетська співпраця виходить далеко за межі дипломів чи суто академічних знань», адже йдеться про формування живої екосистеми, «де український голос звучить усюди, де є українці».
Завершальним етапом конференції стали воркшопи, під час яких учасники напрацьовували конкретні пропозиції — від стратегічної мапи дипломатичних можливостей УГКЦ до бачення ролі діаспори та розвитку церковної дипломатії на наступні роки.
Підсумовуючи дискусії, митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк наголосив на масштабі вже наявного потенціалу УГКЦ у світі:
«Наша Церква має в чотири рази більше парафій, ніж усі українці мають шкіл. Якби ми могли кожну парафію озброїти компетентністю — знати, що сказати і як сказати, — це би потрясло світ»
«Чому у Сполучених Штатах існує широка громадянська підтримка та була потужна військова підтримка України? Бо там уже 150 років є українці. — продовжив митрополит. — 141 рік ми служимо Церкві. Ми маємо 209 парафій у США. Не десять і не тридцять років з часу незалежності, а починаючи з 1884 року. Отже, тут є великий потенціал. Багато чого вже зроблено, але ми можемо це посилити».
Нагадаємо, що Інститут Архангела Гавриїла об’єднав у першому випуску 39 учасників з 19 єпархій, екзархатів і монаших згромаджень з 12 країн та 10 часових поясів. Єпископи, священники, монашество і миряни протягом семи місяців проходили інтенсивний онлайн-вишкіл, а згодом — п’ятимісячне стажування у Вашингтоні, включно з адвокаційною практикою в Сенаті та Конгресі США. Водночас інститут покликаний не лише до практичної дипломатії, а передусім до глибокої церковної формації — осмислення історії, еклезіології та соціального контексту служіння Церкви.
Відтак розвиток програми триває: нині у Сполучених Штатах Америки вже розпочали навчання учасники другої хвилі Інституту Архангела Гавриїла, які продовжують формацію та практичну підготовку у Вашингтоні
Світлини: піддиякон Роман Мизюк та Факультет суспільних наук УКУ 
