🥀Маріуполь пам'ятає! «Жодного сантиметра нашої землі без бою не віддамо», – Станіслав Джура-Соколовський

Старший солдат. Стрілець 1 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної). Військовослужбовець в/ч 3057 ОЗСП «Азов» у складі Національної гвардії України.

☝️Станіслав Джура-Соколовський народився 6 червня 1999 року у Вінниці. Разом із родиною проживав у Жмеринці.
З дитинства вирізнявся допитливістю й добротою: захоплювався математикою, любив читати книжки про єгипетські піраміди, у спорті віддавав перевагу волейболу та професійно займався плаванням. Ще школярем старших класів проявив мужність – під час відпочинку на водоймі врятував дівчину, яка тонула.

Обрав професію залізничника, продовживши родинну традицію. Спеціальність колійника здобув у Жмеринському вищому професійному училищі, згодом вступив до Вінницького транспортного фахового коледжу. Паралельно працював монтером колії, ремонтував залізничні шляхи по всій Україні. На роботі швидко здобув авторитет і повагу колег, отримав звання бригадира.

🫡16 травня 2019 року Станіслав розпочав військову службу у в/ч 3057 ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, яка базувалася в Маріуполі. У 19 років отримав статус учасника бойових дій. Брав участь в обороні Донеччини. Демобілізований у 2021 році.

🪖На початок повномасштабного вторгнення Станіслав перебував у відпустці вдома. Вранці 24 лютого 2022 року без вагань пішов до військкомату як резервіст: пройшов медичну комісію, підписав річний контракт – і вже тієї ж ночі потягом «Львів – Маріуполь» вирушив до місця служби. Як він казав: «Йду в Марік – там мої пацани. Йду, щоб рашисти не прийшли сюди, до нас».

Разом із побратимами полку «Азов» захисник тримав оборону Маріуполя, у вуличних боях протистояв російським окупантам. Мати Станіслава згадує, як син розповідав про жахи Маріуполя, про голод у бункерах «Азовсталі», про незламність побратимів і тверду обіцянку: «Жодного сантиметра нашої землі без бою не віддамо».

💔 9 квітня 2022 року Станіслав разом із побратимом вийшов із бункера заводу «Азовсталь» на бойове завдання. Під час мінометного обстрілу ворожий осколок поцілив у ліве передпліччя – смерть була миттєвою.

😢Рештки тіла Героя російська сторона передала лише через чотири місяці після загибелі. Після ДНК-експертизи 6 серпня 2022 року відбулося перше поховання на Алеї Слави центрального кладовища міста Жмеринка. Його мати поклала синові у труну світло-сірий весільний костюм і весільну обручку.

✊Життєвим девізом Станіслава були слова: «Бути Людиною з великої літери. Бути добрим – не означає бути слабким».

За день до загибелі, 8 квітня 2022 року, Станіслав надіслав мамі останнє повідомлення: «Я вас сильно люблю. Бережіть себе».

Він мріяв побачити Єгипет і на власні очі – величні піраміди, про які так багато читав.
Рідні згадують його як щедрого, веселого, світлого хлопця: без татуювань, не курив, не вживав алкоголю. Побратими говорили про нього з глибокою повагою – Станіслав завжди був готовий іти на бойове завдання, вважав себе воїном зі сталі. Щороку його командир телефонує матері й дякує за виховання Героя.

🇺🇦Станіслав посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 8 квітня 2024 року на фасаді Жмеринського вищого професійно-технічного училища, він навчався, було відкрито меморіальну дошку на його честь. Вони також встановлені у школі та на підприємстві, де працював Герой.

Станіслав Джура-Соколовський прожив коротке, але гідне життя. Він був сином, другом, побратимом – і став Захисником України. Не відступив. Не зламався. Не зрадив.

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.