27 січня – Міжнародний день вшанування пам’яті жертв Голокосту

Напередодні дня, коли вся Україна разом зі світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту ‒ однієї з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ століття, громади Луганщини провели обласний захід, присвячений Міжнародному дню вшанування пам’яті жертв Голокосту.

Він відбувся на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» у місті Києві, а його учасниками стали працівники сфери культури, мешканці Сватівської, Нижньодуванської, Рубіжанської територіальних громад, представники єврейської спільноти області.

Місце проведення заходу обране не випадково. Луганці відвідали Алею Праведників, де серед інших вшанували пам'ять своєї землячки Євдокії Татарки. Вона удостоєна цього звання 28 жовтня 2007 року.

Євдокія Татарка родом з Луганської області. Проживала в селі Преображенне Сватівського району, де працювала в колгоспі й сама ростила 5-річну дочку Зою.

У липні 1942 року район окупували нацисти. Першими жертвами окупантів стали пацієнти Сватівської психіатричної лікарні, серед них 35 євреїв. Пізніше німці знайшли та розстріляли ще 30 євреїв.

Восени того ж року у селі з’явилась незнайома жінка з двома дітьми. У сільській комендатурі вона назвалась українкою Марією Пінчук, хоча документів не мала: запевняла, що вони згоріли в домі під час бомбардування. Староста дозволив Марії залишитись у селі та працювати в колгоспі. Її діти – 16-річна Софія та 7-річний Володя подружились із сільськими дітьми, а сама вона заприятелювала з Євдокією, з якою разом працювали. Якось у розмові, довіряючи простій чуйній жінці, Марія розповіла, що вона насправді єврейка і її звуть Фріда Пінсон. До війни вона з дітьми жила в Гуляйполі, але змушена була тікати від нацистів на схід.
Євдокія співчувала Фріді й допомагала їй і дітям продуктами та всім необхідним.

Коли вдарили морози, Євдокія забрала сім’ю Пінсонів у свій дім, набагато тепліший за їхнє старе житло. Так вони разом прожили до вересня 1943 року, коли район зайняли радянські війська.

Ризикуючи своїм життям і життям своєї маленької доньки, проста українська жінка врятувала єврейську родину від розстрілу.

Алея Праведників у Бабиному Яру – це символічне місце вшанування людей, які ризикуючи своїм життям рятували євреїв під час Другої Світової війни. Це частина меморіального комплексу, де встановлені портрети Праведників народів світу.

В Україні Почесного звання «Праведник народів світу» удостоєні 2573 особи і серед них наша славна землячка.

Делегація з Луганщини вшанувала пам'ять своєї землячки покладанням квітів, а також відвідала меморіальні місця Бабиного Яру.

Всі учасники заходу були єдині у своїй думці – треба бути рішучими у боротьбі із будь-якими спробами відродження тоталітарних ідеологій, проявами упередженого ставлення до представників інших народів та культур. Збереження спільної пам’яті про трагічне минуле є запорукою побудови щасливого майбутнього та надійним підґрунтям віри в те, що Україна обов’язково здобуде Перемогу у цій несправедливій та жорстокій війні з російськими окупантами.

Голокост – це трагічний урок для всього людства.