1 лютого, у неділю Митаря і Фарисея, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, здійснив душпастирські відвідини храму Покрови Пресвятої Богородиці села Сможе Тухольківського деканату. У співслужінні о. Петра Горічка, адміністратора парафії, о. Романа Андрійовського, протосинкела єпархії, та місцевих священнослужителів, єпископ відслужив Архиєрейську Літургію й освятив іконостас.

Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав підкреслив, що Церква, розпочинаючи приготування до Великого посту, запрошує вірних до глибшого духовного і правдивого погляду на власне життя. «Цими днями Свята Церква своїми богослужіннями розпочала готувати нас до Великого посту, який церковні автори називають духовною весною. В попередній неділі – про Закхея – ми роздумували над важливістю бажання споглядати Христа, а це – перший крок на дорозі спасіння. Другий крок цього шляху описаний у сьогоднішньому євангельському читанні», – наголосив єпископ.

Роздумуючи над притчею про митаря і фарисея (Лк. 18, 10-14), архиєрей зазначив, що шлях до спасіння починається з уміння побачити себе такими, якими ми є насправді. «З неї ми дізнаємося, що, окрім бажання бачити Бога, ми маємо навчитись бачити себе такими, якими ми є насправді, з нашими слабкостями, упадками, гріхами та пороками. У сьогоднішній євангельській благовісті Ісус навчає нас, як ми повинні молитися, вести діалог з Богом», – зазначив владика Ярослав.

Пояснюючи історичний контекст притчі, єпископ зупинився на духовній поставі фарисеїв, які «були переконані, що прихід спасіння у цей світ буде підготовлений та прискорений через ретельне дотриманням усіх приписів Закону. Це, вважали вони, “змусить” Бога спасти людину. Керуючись цим принципом, фарисей висловлює це переконання у своїй молитві.», – пояснив проповідник.

Водночас владика Ярослав застеріг, що така позиція може призвести до духовної сліпоти. «Цікаво, що замість того, щоб прославляти Бога, у храмі фарисей починає прославляти самого себе», – підкреслив єпископ.

Натомість образ митаря, за словами архиєрея, відкриває правдиву дорогу до Божого милосердя. «Митар натомість пізнає себе в убогості свого серця, як бідного грішника. Стояння перед присутністю Божою у храмі дає митареві усвідомлення своєї нескінченної віддаленості від Божої справедливості», – наголосив владика Ярослав.

Єпископ звернув увагу і на зовнішню поставу двох молільників, яка відображає їхній внутрішній духовний стан. «Фарисей, вважаючи себе праведним, молиться напереді з піднятою головою. Натомість, зовнішня постава митаря демонструє внутрішнє каяття і смирення: “Не смів і очей звести до неба” (Лк. 18, 11-13). Фарисей, відчуваючи, що має заслугу перед Богом, стає у перших рядах і обертається, щоб порівняти себе з іншими; митар же, “ставши здалека”, ніби схиляється, відчуваючи тягар свого гріха, і відкривається лише Богові та Його милосердю», – зазначив архиєрей.

Говорячи про суть справжньої молитви, владика Ярослав підкреслив, що лише смирення відкриває людину на дію Божої благодаті. «Людині щоб вступити в розмову з Богом, насамперед потрібно прийняти поставу смирення, тобто правди, визнаючи себе грішником, який потребує Божого милосердя», – наголосив він.

Підсумовуючи притчу, єпископ зазначив, що митар виходить з храму виправданим, бо шукав не власної праведності, а Божого милосердя. «Митар виходить з храму виправданим, бо він прибув у храм, щоб зустрітися із Божим милосердям. Натомість фарисей, який у своїй безглуздості порівняв свою “праведність” із нескінченною праведністю Бога, повертається додому не тільки не оправданим зі своїх попередніх гріхів (яких він не бачив через власну зарозумілість), але ще й з додатковим гріхом – гордині», – підкреслив владика Ярослав.

На завершення владика Ярослав закликав вірних використати час Великого посту як нагоду для покаяння і духовного оновлення. «Ми готуємось до того, аби ввійти у Великий Піст – благодатний час покаяння. Найкращі уроки покаяння можемо навчитись від розкаяних грішників – від тих, які не ховали свої гріхи під надуманими відмовками, які бачили себе такими, якими є насправді… Тож стоячи у Божі присутності, просімо Господа, щоб змилувався над нами грішними. Нехай Його милосердя виявиться сильнішим за нашу гріховність. Випрошуймо Божого милосердя для захисту Україну, нашого воїнства, справедливого миру за молитвами Пресвятої Богородиці», – закликав єпископ.

Після Божественної Літургії владика Ярослав подякував отцю Петру і парафіянам, які дбають про красу Божого храму: «Дозвольте мені сьогодні висловити щиру вдячність усім, хто брав участь в оздобленні інтер’єру цього святого храму. Велике спасибі о. Петрові (Горічку), який тут ревно душпастирює у непростих обставинах вже шостий рік. Складаю сердечну подяку парафіянам, жертводавцям та всім, хто прикладав свої духовні і матеріальні зусилля для оздоби цього храму у придбанні іконостасу. На Божественній Літургії чуємо похвалу тим, хто дбає про Божий дім. У Заамвонній молитві читаємо: “Господи (… .) освяти тих, що люблять красу дому твого; Ти їх прослав божественною силою Твоєю і не залиши нас, що надіємось на Тебе”».

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело