Головні новини Новини Офіційно Слово Митрополита

Пастирський лист Митрополита Володимира Війтишина на Великий піст 2026 року Божого

19.02.2026 by Володимир Бурдиляк

Вих. № 88

ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ

Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського 

Кир Володимира Війтишина на Великий піст 2026 року

Всесвітлішим та всечесним отцям, преподобним монахам та монахиням, возлюбленим братам і сестрам у Христі Івано-Франківської Митрополії УГКЦ

«Збирайте собі скарби на небі, де ні міль,

ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють

стін і не крадуть. Бо де твій скарб,

там і твоє серце буде» (Мт. 6: 20-21)

 

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі, ось ми знову стоїмо на порозі особливого періоду покаяння, навернення та духовного зростання. Щороку Церква звертає нашу увагу на цей святий час, щоб ми могли дедалі більше наближатися до Господа, скеровуючи наші серця й думки всеціло до Нього. Ми вкотре маємо нагоду пройти пліч-о-пліч з Ісусом той шлях духовного подвижництва, який Господь пройшов, коли «… Дух повів Ісуса в пустиню,.. Він постив сорок день і сорок ночей…» (Мт. 4:1–2) на початку Свого служіння. Ця євангельська розповідь допомагає нам глибше зрозуміти значення Великого посту.

Як казав святий папа Іван Павло ІІ, «і нас, які готуємося до Пасхи, Дух веде в пустелю молитви і покаяння, щоб ми могли там насититися поживою Божого Слова. Подібно до Христа, ми повинні плекати готовність до рішучої боротьби з демонами. Тільки так, виявляючи свій послух Божій волі, ми збережемо вірність християнському покликанню, яке полягає в тому, щоб бути благовісниками і свідками Євангелія Ісуса Христа».

У розповідях євангелистів спокушуваний у пустелі Ісус перемагає: диявол на деякий час відходить від Нього – «І, скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від Нього до якогось часу» (Лк. 4:13). В останній тиждень Великого посту ми знову споглядатимемо Христа в боротьбі з лукавим. Із життя Спасителя бачимо, що воно все просякнуте духовною боротьбою. Щоб вистояти в цій боротьбі, потрібна сильна й жива віра. Якщо простежимо історію вибраного народу, якого Мойсей вивів з єгипетської неволі, то також побачимо постійну боротьбу зі спокусами втратити довіру до Бога та схилитися до ідолопоклонства.

Саме в час Великого посту застановімося в тиші свого серця над тим, якою є наша віра, і промовмо словами псалмоспівця: «Моє прибіжище й моя твердиня, мій Боже, на Котрого я покладаюсь» (Пс. 91 (90):2). Наш духовний поступ залежить від постави, яку займаємо щодо Бога: чи визнаємо Його єдиним Господом, чи поклоняємося різним ідолам. Цю тверду віру й свідомий вибір своїх батьків служити єдиному Богові бачать діти й передають її своїм нащадкам. Так твориться сімейна традиція передання віри з міцним і глибоким корінням.

Божий дар віри, отриманий від наших батьків і прадідів, потрібно не лише передавати наступним поколінням, а й розвивати та поглиблювати. Як це робити? Збиратися родиною на спільній молитві, разом читати Святе Письмо й роздумувати над прочитаним, проводити час за доброю духовною книгою чи переглядом християнського фільму. Саме так у родинному колі плекаються нові покликання до священничого чи монашого стану. Родина є тим місцем, де формується зріла й відповідальна особистість, де через любов, вічні цінності та віру молоді люди пізнають себе, відкриваються на своє покликання й починають глибше переживати свою приналежність до спільноти Церкви та свого рідного народу.

Великий піст дає нам нагоду ще раз застановитися над даром віри та відповідальністю за її передання. Це час, щоб через Cвяті Таїнства Покаяння та Євхаристії ми відновили й зміцнили свою довіру до Господа. Якщо щоденно читатимемо Святе Письмо, молитимемося та черпатимемо духовні сили з джерела Святих Таїнств, то переживемо переміну нашого серця й розуму, ріст нашого духу, а відтак – радісні зміни у стосунках з рідними, друзями, знайомими й колегами. Ми навчимося краще розуміти інших, побачимо власні помилки та шляхи їх виправлення.

Читаємо в книзі пророка Йоіла: «Поверніться до Мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа, Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і уболіває над нещастям» (Йоіл 2:12–13). Цей заклик – «Поверніться до Мене усім вашим серцем» – звернений не лише до кожної людини зокрема, але й до наших родин та до наших парафіяльних спільнот. В сьогоднішній час особливо важливо подолати самолюбство, ізольованість і відчуження, свідчачи свою віру праведним християнським життям у парафіяльних громадах, які мають бути живим середовищем плекання нових покликань.

Дорогі брати і сестри, нехай на початку нашого великопосного шляху нас пробуджує до цього паломництва віри заклик пророка – повернутися до Господа усім своїм серцем. Не дозвольмо, щоб час посту перетворився лише на засіб дбання про своє тіло. Нехай Свята Чотиридесятниця, яку ми розпочинаємо, стане можливістю змінитися на краще та жити згідно з Божою волею. Нехай цей шлях супроводжується молитвою, покаянням, постом, тишею для духовних роздумів і спокійним очікуванням пасхальної радості. У цей особливий час також звернімо свої прохання до Бога про справедливий мир в багатостраждальній Україні та повернення захисників і захисниць до своїх родин. І нехай цей піст приведе нас до світла Христового Воскресіння – оновленими у вірі, надії та любові.

 

Благословення Господнє на вас!

 

† Володимир Війтишин,

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський

Дано у престольному граді Івано-Франківську
при архікатедральному і митрополичому Соборі Воскресіння Христового 17 лютого 2026 року Божого в день св. вмч. Теодора Тирона.

 

Доручаємо отцям-душпастирям Івано-Франківської Митрополії зачитати даний листвірним у Сиропусну неділю, 22 лютого 2026 р. Б.

Джерело