#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

Сьогодні минає 140 років з дня народження одного з тих, хто стояв біля витоків утвердження української термінології і за це навіки залишився на Соловках, мовознавця Григорія Холодного.

Народився він у російській глибинці, в Тамбові, куди його батька, вчителя із Переяслава з українськими переконаннями та цінностями, відправили від гріха подалі викладати в місцевій гімназії (якраз діяв Емський указ і українська мова всіляко витіснялася з публічної площини).

Григорій Холодний-старший прекрасно розумів роль освіти, тому всі його троє синів вивчилися в університетах. Микола в майбутньому став відомим ботаніком, Володимир – юристом і видавцем першої в Російській імперії спортивної газети «Авто» (і чоловіком зірки німого кіно Віри Холодної), а Григорій – мовознавцем і педагогом.

Григорій закінчив фізико-математичний факультет петроградського університету. Учителював у Москві, був секретарем заснованого Михайлом Грушевським Українського видавничого товариства. Після лютневої революції і утворення Української Центральної Ради переїхав до Києва, читав лекції з математики, фізики у Другій українській гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства. Був творчою людиною, прекрасно грав на скрипці. Донька Оксана стала відомою піаністкою і педагогом.

У 1920-ті роки Григорій Холодний утверджував українську освіту на Чернігівщині, був обраний головою місцевої «Просвіти», організував Чернігівське наукове товариство. Як співробітник Інституту Української Наукової Мови (а з 1926 року – його керівник), брав активну участь у виробленні головних засад розвитку української термінології, редагуванні термінологічних словників.

Активна проукраїнська позиція стала причиною загибелі вченого. У 1929 році його разом з іншими мовознавцями арештовують в інспірованій ГПУ справі «Спілки визволення України» та звинувачують у націоналістичному шкідництві. Вирок – 8 років таборів та позбавлення прав на наступні 3 роки.

Покарання відбував на Соловках, у сумнозвісному Соловецькому таборі особливого призначення (СЛОН) – разом з Миколою Зеровим, Лесем Курбасом, Антіном Крушельницьким та іншими представниками української інтелектуальної еліти. Навіть в ув’язненні намагався зберегти гідність і свободу духу. «Перебуваючи в політізоляторі, не підкорявся встановленому режиму, насміхався і ображав наглядачів», – скаржилося на Холодного керівництво табору.

У 1937 році, після появи директиви Єжова № 59190, тут почалася нова хвиля репресій, коли окремі «трійки» УНКВД взялися за перегляд справ і винесення смертельних вироків. У липні 1937 р. постановою особливої наради при НКВД СРСР Холодному додали ще п'ять років ізоляції. Але він не прожив і семи місяців. 17 лютого 1938 року за рішенням однієї з таких «трійок» упродовж однієї доби було розстріляно майже 200 в’язнів. Одним з них був і Григорій Холодний.