У 1 неділю Великого посту, 1 березня 2026 року, у храмі святих Володимира і Ольги єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Володимир виголосив проповідь під час Божественної Літургії з дияконським рукоположенням Петра Чайковського.

У слові владика роздумував над уривком з Євангелія від Івана (Ів. 1, 43–51), звернувши увагу на особисту зустріч з Христом як основу учнівства, на справжність у стосунках з Богом та людьми, а також на те, що Бог не вибирає досконалих, а удосконалює немічних. Особливим акцентом стала євангельська фраза «Іди за Мною», яка сьогодні по-особливому прозвучала до новорукоположеного диякона.

«Кожна людина приходить до Бога своїм шляхом»

Щиро вітаю вас у недільний день. Кожна неділя має великодній характер, також і в час Великого посту. Сьогодні на Святій Літургії до наших вух і сердець лине євангельське слово Івана.
В євангельських текстах Матея та Луки особа Ісуса Христа відкривається поступово, є мова про Його народження та дитячі роки. Натомість євангелист Іван вже з першої глави вживає різні титули, якими називає Месію: Ісус з Назарету, Син Божий, Син Людський, Цар Ізраїля.

Ці різноманітні титули вказують на те, що кожен з учнів Ісуса бачив у Ньому щось своє. Зрештою, кожна людина має свій підхід і розуміння Бога. Недарма кажуть: до Бога стільки доріг, скільки людей на землі. Кожна людина приходить до Бога своїм шляхом, зі своїми очікуваннями. Не винятком були найближчі учні Ісуса, апостоли.

Стати чи бути учнем Ісуса є неможливо без особистої зустрічі з Ним. Щоб про Нього свідчити іншим, потрібно спершу самому відчути Його любов, загорітися нею. Інакше нема шансу запалювати інших.

«Бути учнем Ісуса – означає перейняти спосіб Його думання»

Наприклад, чому апостол Филип з впевненістю та легкістю говорить до Натанаїла: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету» (Ів. 1, 44)? Бо Филип пережив власну зустріч з Ісусом.

Бути учнем Ісуса означає діяти так, як би це робив Учитель, мати серце, подібне до Його люблячого серця. Звичайно, що не йдеться про кардіологію чи соматику, а про наслідування.

Бути учнем Ісуса означає перейняти спосіб Його думання.

Для того, щоб бути учнем Ісуса, не вимагається таких критеріїв, як досконалість та святість. Не конче для цього є бездоганна репутація чи високе становище в суспільстві. Ісус не вибирає досконалих, а удосконалює немічних. Більшість Його апостолів були простими рибаками.

Ми часом думаємо, що треба удосконалити життя, зробити якісь зміни. Тоді вже будемо близько Бога. Навпаки, – зустріч нас змінює. Бог перетворює наші слабкості на можливості.

«Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства»

Ще однією умовою для учнівства Ісуса є справжність, яка є противагою лукавству. За справжність апостол Натанаїл отримує похвалу від Ісуса. Хоча не кожному сподобалося б питання апостола, яке є на межі провокації: «А що доброго може бути з Назарету?». Хоча так тоді думав народ у Галилеї, Натанаїл лише озвучив цю думку.

Для сучасників Ісуса був незрозумілим той факт, що Він народився в стаєнці у Вифлеємі. Було незрозумілим і те, що Ісус роки Свого дитинства і молодості провів у Назареті, оскільки ця місцевість не була престижною, а навіть, навпаки, мала недобру славу. Там зневажали слуг, простих людей, ніхто не займався освітою дітей, тобто життя простої людини не мало жодного значення. Це означало периферію. Саме таке місце вибрав Бог для Свого Сина, щоб бути солідарним з тими, за кого згодом помер на хресті. Чимало людей не впізнали в Ньому Месію.

Ісус у жодному випадку не картає Натанаїла за таке запитання, а цінує його щирість, кажучи: «Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства». Ісус не толерує штучності або підступності у відносинах. Це показано в діалогах з книжниками, фарисеями.

Кажуть, що великою небезпекою є, коли в колективі директор отримує лише похвалу. Треба оберігатися таких людей, які лише кажуть, що все добре. Важливо почути критичні думки.

«Сповідь – не бухгалтерія»

Ми можемо часом думати, як підійти до Бога, як Йому пояснити нашу ситуацію, які підібрати слова. Або як у сповіді пояснити гріхи чи недоречні вчинки. Бог нас бачить і дуже добре знає.

Коли готуємося до сповіді, то робимо іспит сумління. Ми це робимо в молитві, в Божій присутності, просимо помочі та світла Святого Духа. Це не є бухгалтерський звіт, тому що Бог не є бухгалтер, сповідь – не бухгалтерія.

Ми почули різні передумови наслідування Ісуса Христа. Подібно, як і до Филипа, Ісус звертається сьогодні до кожного із нас: «Іди за Мною» (Ів. 1, 43). Тобто ініціатива йде від Нього. А що маємо зробити ми?

Сьогодні цей голос по-особливому звучить до співбрата Петра, який отримує дияконське рукоположення. Позитивна відповідь людини скріплює її відносини з Богом. Не тому, що людина щось Богові обіцяє. Ні. Він раніше виявив Свою вірність. Ми щораз глибше в Бозі закорінюємося. А це і є найкраща відповідь на заклик «Іди за Мною».

Джерело