😢"Нічим було дихати, усюди темно": маріупольчанка про пережиту трагедію в Драмтеатрі

🥺Людмила Миколаївно разом із чоловіком проживали на Лівобережжі Маріуполя. Але вже в перші дні російського повномасштабного вторгнення там ставало дедалі небезпечніше. Спочатку вони переховувалися у знайомих у Центральному районі міста, а згодом — залишилися в Драмтеатрі.

"Тоді планувався "зелений коридор", люди збиралися біля театру. Але його так і не сталося, тож вирішили залишитися в театрі. Чоловік спочатку не хотів, але там було багато людей, діток — я думала, що буде безпечно", — згадує Людмила

☝️Вона облаштувала у костюмерній невеличкий медпункт. Допомагала пораненим, яких ставало дедалі більше. 16 березня до неї стояла черга людей, яким була потрібна допомога. Чоловік у цей час покинув будівлю.

"Я стояла спиною до вікна, і раптом — ударна хвиля. Посипалося скло, мене завалило. Отямилася — нічим було дихати, усюди темно. На голові відчула кров. Люди почали на шум вибиратися з театру. Хлопець нас вивів з будівлі", — згадує жінка

😟Вона побігла шукати чоловіка. Не могла його знайти, а він у цей час уже був у театрі — шукав під завалами дружину.

Після трагедії подружжя одразу пішки вирішило намагатися вибратися з блокадного міста. Залишалися у різних людей, долали ворожі блокпости, поки не дісталися Запоріжжя🥹

⚓️🤝Наразі подружжя живе у Дніпрі, де отримує підтримку в центрі "ЯМаріуполь". Про пережите згадувати боляче, але Людмила вважає: світ має пам’ятати про трагедію Маріуполя.