У неділю 3-ю Великого посту, Хрестопоклінну, 15 березня 2026 року, у cоборі Cвятого Юра у Львові владика Володимир звернувся до вірних із проповіддю над уривком Євангелія від Марка (Мр. 8, 34–9,1).
У своєму слові архиєрей роздумував над тим, що означає справжня любов, особливо у контексті війни, коли постає питання любові до ворогів. Він наголосив на свободі вибору, яку Бог дає людині, та пояснив, що бути учнем Ісуса – це не лише бажання, але й конкретні кроки: зректися себе і взяти свій хрест.
Особливу увагу владика звернув на щоденне наслідування Христа, також коли ми перебуваємо у праці, навчанні, стосунках і випробуваннях, – та закликав не відкладати Бога «на потім», а йти за Ним уже сьогодні, не соромлячись своєї віри.

Про любов і різні способи її виявлення

Ми часто вживаємо чи чуємо слово «любов». Але не завжди можемо собі порадити з тим, що означає любити людей. Ця справа дуже загострюється, коли мова про любов до ворогів, не в останню чергу у світлі війни. А як поступав Ісус Христос?
Він любить усіх, але по-різному виявляє цю свою любов: до ворогів чи опонентів – в один спосіб; до людей, які йшли за Ним і очікували якогось чуда, – в інший спосіб. Деякі Його промови були звернені до великої кількості людей, які Його слухали, але чимало з них опісля розминалися з цією наукою. Деякі діяли навіть підступно, створюючи провокації.
Особливий діалог Ісус веде зі своїми учнями, апостолами, вимагаючи від них радикального наслідування та зміни способу життя. Деякі з Його пропозицій можуть викликати серйозний конфлікт у людському мисленні.

Свобода вибору і бажання йти за Христом

Сьогоднішнє Євангеліє розпочинається словами: «Коли хто хоче йти за мною…». Людина отримала від Бога великий подарунок – свободу. Вона має право та привілей вибору. Бог шанує нашу свободу, не забирає цей подарунок назад.
Бог хоче, щоб ми йшли за Ним переконливо, а не з обов’язку, примусу чи страху. З іншого боку, ми Бога дуже потребуємо на нашій життєвій дорозі. Що ж нам робити без Нього?! Куди заведе така дорога…
Якщо хтось каже, що не має часу для Бога, то це означає, що така людина радше не знає або не любить Його. Для порівняння: яка може бути закоханість, якщо закохані не мають часу одне для одного.
Бути учнем чи ученицею Ісуса – означає передусім цього хотіти. Але тут треба, у світлі нинішнього євангельського слова, ще виконати щонайменше дві умови: зректися себе і взяти свій хрест.

Що означає зректися себе

Відречення себе може бути болючим моментом. Це, на перший погляд, означає відірвати щось від себе. Йдеться радше про зречення свого «я», свого бачення життя, своєї волі, своєї гордині.

Але для чого це, що далі? Яка альтернатива? Відректися себе – означає довіритися комусь, у нашому випадку Богові. Відректися себе – означає виконувати волю Того, кому довіряю. Тобто йдеться про Божу волю, навіть якщо вона видається на перший погляд невигідною чи незрозумілою.

Що означає взяти свій хрест

Можна по-різному розуміти, що означає взяти на себе хрест. Не мусимо відразу йти на Голгофу чи розп’яття. Хрест – це щоденне служіння, обов’язки, які людина вибрала чи їй доручено: робочі, студентські, сімейні чи монаші. Щоденна рутина не є завжди цікава чи приваблива.
Під поняттям «хрест» розуміємо також певні виклики, перед якими стоїть людина: хвороби, труднощі у відносинах, різного роду узалежнення.
Одним із видів «хреста» може бути й те, коли ми робимо щось не тому, що любимо чи нам це дуже подобається, а тому, що так треба або ми змушені до цього. Студентам не завжди подобається навчання, але треба дотягнути до завершення, бо вже стільки заінвестовано. Хоча не виключено, що перед завершенням почне подобатися – і навіть будемо сумувати за студентськими роками.
Можна ходити на роботу не лише тому, що цю роботу любимо, а тому, що треба за щось жити. Хтось живе в гуртожитку не лише тому, що там комфортно, а тому, що немає іншої альтернативи. Їдемо на вихідні чи свята додому не лише тому, що любимо рідних, а тому, що так треба. І можемо звідти повертатися з різним настроєм.
Ісус закликає цю всю проблематику у вигляді хреста взяти на себе і йти за Ним. Не чекати «кращих часів», щоб мати час для Нього. Несучи на собі свої «хрести», слідуємо за Ісусом, будучи Його учнями.

Свідчення віри і відповідальність вибору

Ми думаємо собі: а якби залишити свій хрест, не брати, не нести його з собою? Так не вийде, бо життя не є легкою романтичною прогулянкою.
Ісус не каже нам брати Його хрест, як це робив Симон із Киринеї. Маємо нести свій хрест. Він не каже просто взяти хрест і якось виживати, а йти за Ним. Ця дорога вже протоптана і перспективна.
Чи ми не соромимося вітатися християнським привітанням? Чи не боїмося визнати свою віру серед одногрупників або колег по роботі? Як реагуємо, коли хтось сміється з Церкви та Бога? Коли в ім’я грошей потрібно зробити щось неморальне?
Сучасний світ буде наголошувати на потребі толерантності. Але якою є ця толерантність щодо християнства? Можливо, нам скажуть мовчати чи закривати очі на певні речі, бо можемо втратити працю чи якісь рейтинги. Але буде вічною трагедією, якщо втратимо Царство Небесне.
Бог має свій план на наше життя. Різного роду «пустині» у вигляді випробувань є для того, щоб ми цінували «обіцяну землю».

Джерело