Не кожна зустріч лишається з тобою після того, як закінчилась. А ця – залишилася.

Вперше побував у майстерні Петра Гулина у Винниках.

Ми вперше спілкувалися віч-на-віч, але було так щиро й безпосередньо, ніби знаємося десятки років.

Пан Петро – людина, яка чимало прожила, чимало бачила і продовжує робити те, що любить та вміє найкраще.

У майстерні багато кольору. Багато робіт. І так органічно в них читається фольклор, прадавні уявлення про землю, всесвіт, життя та смерть… Я побачив тут внутрішню згоду зі світом – не наївну, не легку, а прожиту.

Пан Петро каже, на його становлення – і як митця, і як людини, вирішально вплинув Володимир Патик. Відчувається, що йдеться про справді важливу участь вчителя.

Окремо думаю про роботи сина пана Петра – світлої памʼяті Назара Гулина, які теж були частиною цього знайомства. У них інша енергія, інший ритм, але така сама відвертість розмови зі світом. І дуже сильна присутність.

Дякую панові Петрові за можливість побачити мистецтво там, де воно народжується.