🥀Маріуполь пам’ятає! Ярослав Мороз «Дракон» захищав місто до останнього

Старший солдат, сапер-водолаз 1-го відділення розвідки взводу розвідки спецпризначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спецпризначення «Азов» НГУ.

☝️Ярослав Мороз народився у селі Бистрик Житомирської області. У дитинстві був тихим хлопчиком, допомагав батькам, займався спортом, дуже любив тварин. Вчився у будівельному коледжі, проте, швидко зрозумів, що це не його професія. Ярослава цікавили важливі питання історії, суспільного устрою. Тому  він отримав вищу освіту на історичному факультеті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

🪖З початком військових подій на сході України Ярослав не міг залишатись осторонь. У 2014 році долучився до захисту Батьківщини, вступивши на службу до лав батальйону особливого призначення «Вінниця». А вже через рік став військовослужбовцем полку «Азов».

Воєнну професію обрав не з простих – служив сапером-водолазом у відділенні розвідки. Це дуже відповідальний напрям, що потребує зосередженості, стійкості, фізичної та психологічної витримки. Але Ярославу вдавалося долати усі навантаження. Протягом АТО він брав участь у безлічі боїв, зокрема за Попасну, тримав оборону на Світлодарській дузі та інших напрямках.

🫡На початку повномасштабного вторгнення у Ярослава Мороза закінчився контракт. Він міг повернутись додому, до родини, проте залишився на військовій базі полку «Азов» в с. Урзуф та зустрів 24 лютого 2022 року пліч-о-пліч із побратимами. Того ж дня, рано вранці азовці виїхали до Маріуполя тримати оборону міста. Ярослав без страху виконував усі бойові завдання та знищував ворога. На початку, поки місто не опинилось у повній облозі, ще була змога телефонувати та писати рідним. Завжди запевняв, що у нього все добре, просив не хвилюватися.

Кохана Ярослава згадує, що інколи говорити по телефону: «Я запитала Ярослава, чим допомогти і що роботи, а він мені відповів, щоб не хвилювалася, вони з хлопцями зроблять все, щоб ворог не пішов далі».

У запеклих боях наші захисники до останнього тримали оборону  Маріуполя. Жодного разу не було такого, щоб Ярослав відмовився від виконання завдання. Він був серед перших, хто сміливо йшов у бій. Побратими згадують, що ніколи не бачили страху в його очах, і на нього могли рівнятися інші.

💔28 березня 2022 року Ярослав Мороз прийняв свій останній бій в районі проспекту Миру. Він віддав життя, обороняючи місто, яке стало символом незламності українських воїнів, залишившись вірним присязі та Україні.

Через три місяці, коли російські окупанти віддали перші тіла загиблих захисників Маріуполя, розпочалася тривала процедура виявлення співпадіння ДНК із рідними. Попрощатися із захисником вдалося тільки 3 лютого 2023 року. Він похований у рідному селі Бистрик. Указом Президента України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

🇺🇦Для Ярослава Мороза його країна завжди була на першому місці. Любив книги, обожнював подорожувати, вивчав іноземні мови. Займався східними бойовими мистецтвами, професійно займався самбо, пауерліфтингом, часто влаштовували спортивні спаринги між побратимами. Організовував спортивні змагання для різних вікових та вагових категорій на Житомирщині. Мріяв об’їздити Україну на велосипеді, щоб побачити всю красу своєї землі. Мав багато планів та мрій. Зокрема – у своєму рідному селі хотів створити спортивний комплекс для молоді, побудувати пекарню. Але війна зруйнувала всі плани….

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.