🥀Маріуполь пам'ятає! Микита Петренко: захищав Донеччину та прикривав побратимів

Солдат ЗСУ, снайпер 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.

☝️Микита Петренко народився 3 серпня 1999 року в Маріуполі. Саме тут сформувався його характер – щирий, відкритий, мужній.

Навчався в школі № 64, після чого вступив у Маріупольський ліцей №2, де здобув професію зварювальника. Ще зі шкільних років вирізнявся активністю, відповідальністю та любов’ю до спорту. Захоплювався футболом і хокеєм, вів здоровий спосіб життя.

🫡У 2018 році почав працювати на металургійному комбінаті імені Ілліча. Наступного року, керуючись внутрішнім покликом, добровільно став на захист України.

🪖Проходив військову службу у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, де обіймав посаду снайпера. Служба вимагала витримки, сили духу та великої відповідальності – і Микита гідно виконував свій обов’язок.

У 2020 році під час ротації в районі Авдіївки отримав поранення. Однак після лікування повернувся до служби.

З перших днів повномасштабного вторгнення Микита перебував на передовій. Без вагань став на захист рідної землі, проявляючи стійкість, відвагу та справжній героїзм.

💔Свій останній бій Микита прийняв у місті Мар’їнка. Він загинув як Герой – прикриваючи своїх побратимів та рятуючи їхні життя. Цей вчинок назавжди залишиться символом честі та незламності українського воїна. Його посмертно нагороджено орденом «За Мужність» ІІІ ступеня.

Микита був люблячим сином, турботливим чоловіком і людиною великого серця. У нього залишилися батьки, дружина та маленька донечка, яку він, на жаль, так і не встиг побачити.
🇺🇦Захисник прожив коротке, але гідне життя. Він був сином Маріуполя, людиною честі та воїном, який не відступив. Він обрав шлях боротьби, щоб його донька жила у вільній країні.

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.