🪖Анастасія Хом’як дала собі слово стати військовою під час бомбардування Маріупольського драмтеатру

💔Насті було 8 років, коли росіяни вперше прийшли в рідну Донецьку область. 15 – коли окупанти повернулися в Маріуполь, до якого вона переїхала у п’ятому класі. І стільки само, коли вирішила долучитися до Сил оборони. Слово стати воїном дівчина дала собі в маріупольському драмтеатрі під час його бомбардування 16 березня 2022-го року. Це про Настю й інших дітей у будівлі попереджали великі букви на асфальті – попри це, росіяни скинули туди дві 500-кілограмові авіабомби.

🫡У 18 років вона стала військовою – другою в родині, оскільки оборонцем також є її батько, а згодом стала і троюрідна сестра. Про свій шлях вона розповіла виданню LB.ua.

У березні 2026-го Хом’як воює уже вдруге: спочатку підписала контракт на рік, демобілізувалася і згодом підписала ще один. 19-річна військовослужбовиця служить на Донецькому напрямку в складі 53 окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха, що входить до складу Третього армійського корпусу.

«Я перебувала в драматичному театрі, під час удару також. Я сказала зразу: якщо вийду, якщо виживу, то у 18 років підпишу контракт і піду воювати. Так само, як воювали хлопці, які були на Азовсталі, які потрапили в полон, які загинули. Нам є за що воювати. Якщо не ми, то ніхто інший. Я йду за свою сім'ю. Не хочу, щоб мій молодший брат бачив війни», – каже Настя.

😢У 2022 році їй було 15 років. Тоді у Маріуполі отримала декілька поранень. З окупації вона виходила сама:

«Це було більш ніж через місяць після початку окупації, в березні. Я мамі не сказала і взагалі не знала, що вона жива. Зв'язку взагалі ніякого не було. Мама з молодшим братом була на лівому березі. І коли сказали, що весь лівий берег стерли з лиця землі і що там ніхто не вижив, мене тоді настільки трухануло. Я вже розуміла, що залишилася одна».

✊Родина вижила. Після виїзду і набуття повноліття Настя вступила до лав Сил оборони:

«2024 рік, я прийшла у військкомат, кажу: «Хочу служити». Мені кажуть: «Іди додому, тобі тут нема що робити». Першого разу, другого, третього, четвертого, п'ятого, наприкінці року, мене вже взяли. Пройшла ВЛК, призначили військову підготовку».

🇺🇦Жителів України просить донатити, бо кожен донат – це крок до перемоги. А ще пам’ятати про спільний обов’язок захищати свій дім:

«Рано чи пізно ворог може прорватися. І всі військові, які зараз на фронті – не залізні люди. Їх теж повинен хтось міняти. Кожен, хто зараз каже, що не піде воювати, бо йому “нема за що”… Ти йдеш за свою родину в першу чергу. Ти йдеш воювати за шматочок землі, де живеш. Я втратила свій дім. І я не хочу, щоб другий раз до мене додому прийшов ворог і постукав у двері. Я не хочу, аби мою матір катували, як це з багатьма робили у Маріуполі. Кожен куточок країни – це і є наша земля, за яку ми повинні воювати».