Вступ  

– Україно, чи любиш ти мене? – питає Ісус. – «Люблю Тебе, Господи!». – Україно, чи любиш ти мене? – вдруге питає. – «Люблю Тебе, Господи». Але ще і третій раз Він питає:  – «Україно, чи любиш ти мене ?». Зажурилась Україна, що аж три рази питає її…   Тоді не півень заспівав, але сирени тривоги завили над Украї ною: від Чорного Моря по Львів. Налетіли ракети. І в схови щі, тремтячи, вся Украї на задумалась над своєю долею: – та повторяла питання: – «Чи люблю я Тебе Ісусе ?». Відповіла стривожена жінка, і діти у сховищі, відповіли воїни в окопах:  – «Так, любимо тебе! У вогню чи холоді, в сховищі, підобстрілами, в глибокій жалобі і плачу: – любимо Тебе, Ісусе!». – «Хоча б і весь світ відрікся від Тебе, я не від речуся!» – «Тоді візьми свій хрест і йди слідом за мною!».   Ходімо за Ісусом, переживаючи цю хресну дорогу на очищення наших сердець і думок, на відпущення про вин, на спасіння і мир для України.

Перша стація                  

Пилат засуджує Ісуса Христа.

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Можна видати засуд та вмити руки, сидіти в чистих політ-кабінетах, зустрічатись з високопоставленими людьми і говорити про мир, одно часно маючи кров на руках. Ні! Ніяка вода не змиє крови з рук людини, яка ви дає засуд на невинних осіб.  Засуд впав також на Українців : –«… вони мають щезнути! Не мають права існувати, бо не вписуються в мою політику! Не хочуть мені поклонитись.»  Невинний Ісус чує засуд від політика … Україна чує засуд від політика: –  «СМЕРТЬ!»

Намір: Молимось, щоб вже ніколи, ніякий політик не видав за суду смерті.

Друга стація    

Ісус бере на себе хрест

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Ісус просив Отця, щоб віддалив від Нього цю чашу, та одночасно молився словами: – «не що я хочу, а що Ти!».   Ісусе, буть для нас зразком! Ісусе, вчи нас віри! Дай Україні силу завірити себе Отцеві і прийняти цей хрест. Бо він для нас страшний, цей хрест здається надто тяжким. Він наповнює людину переляком. Всі ці ракети, літаки, безпілотники, гармати і танки,- вся ця брехня і плювання на Український народ!   Але посеред цього стає Ісус, наш Бог, який смиренно, без слова бере на себе хрест, бере наш хрест…

Намір: Молімось, щоб ми не відкидали хреста, не боялись його, та пам’ятали, що несучи хрест ми ніколи не є самі – Ісус перший взяв хрест на свої плечі.

Третя стація                

Ісус падає під хрестом перший раз

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Упав…  Знесилений Ісус упав на землю. Кожного дня па дають діти, жінки і мужчини під утиском ракет та бомб. Вже вся Україна застелена полеглими тілами. Це занадто великий тягар щоб його нести. Щось спокушає: не піднімайся, полиши, здайся. Але наші очі споглядають на Ісуса! Ось встає, та йде далі… І мені не можна здаватися! Не слова політиків, але приклад Ісуса є для мене натхненням. З Ісусом я падаю, з Ісусом встаю. Так, Господи, донесу цей хрест до кінця!

Намір: Молимось за тих, які під тиском агресора падають у відчай, знесилюються. Боже, за прикладом Твого Сина , дай нам витримати це горе!

Четверта стація  

Ісус зустрічає свою Многострадальну Матір

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Марія зустріла свого скатованого та приниженого Сина та сльози потекли з її очей.  Заплакала Пречиста Мати Божа в Софійському Соборі в Києві, в Крехові, Зарваниці, Гошеві та по всій Україні. Заплакала Пресвята Богородиця в Почаївській Іконі, в Ярославській іконі Милосердя Двері, заплакала Бердичівська і Володимирська Мати Божа. Заплакала над Сином-Ісусом, заплакала над своїми дітьми-Українцями, над катованою Україною. Кожне терпіння Її дитини,- це сльоза. Подумаймо, скільки сліз потекло з Її святих очей вдивлених в Україну? Вона страждає з кожним, хто втратив близьку особу, хто терпить від ран та холоду – вона молиться за нас! Вона наша Мати!

Намір: За посередництвом Многострадальної Богородиці, про сімо в Бога скріплення для всіх матерів і батьків, які втратили дітей в час війни.

П’ята стація

Симон Кириней допомагає Ісусові нести хрест.

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Люди , які дивились на муки Ісуса почали задумува тись, чи цей побитий, знесилений Назарянин донесе свій хрест? Чи вже тут не паде мертвий?  Чи тут не буде Йому кінець?  Тоді знайшовся Симон, якого примусили помогти Ісусові. Коли здається , що це кінець, несподівано приходить поміч. Поміч, якої може і не сподівались від людей, які здавались зовсім чужими.   Це Боже провидіння! Це діла Бога, який не залишає того, який Йому вірний.  В час війни Україна отримує поміч з боку різних осіб: – держав, інституції, приватних осіб. Без цієї помочі не можливо було б вижити та захищатись. Без цієї помочі був би кінець.

Намір: Молімось за тих, які допомагають Україні в час війни, щоб Господь Бог винагородив їм за це добро!

Шоста стація          

Вероніка витирає Ісусові обличчя

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Відважна жінка!… Вона вийшла з натовпу, не боялась ворожих жовнірів. Не стидалась підійти до знесиленого, знеславленого Ісуса, в якому вже ніхто не бачив давньої слави. Простий жест, який залишається знаком людяності по сьогодні.   Відважні є лікарі, які виходять з безпечних квартир, щоб обтерти рани борців за Україну. Відважні волонтери, які під обстрілами везуть одяг, бинти і ліки на передову. Відважні пожежники та рятівники, які витягають людей з вогню та з під завалів. Вероніко! – велика твоя віра!

Намір: Молимось, щоб Господь благословив українських лікарів, волонтерів, пожежників та всі служби, які об тирають закривавлене Ісусове обличчя.

Сьома стація                   Ісус вдруге падає під хрестом Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус другий раз впав під тягарем хреста. Знов Його б’ють та зневажають ворожі жовніри. Але, то свої Його зрадили. Його учень видав Його за 30 срібняків. Для грошей він став гіршим від ворога. Удар від ворога болить, але удар від свого – болить подвійно.  Це мало, що Україну б’ють росіяни, вона зазнає ударів і від своїх. Крадіж, корупція, видавання позиції, фальшування документів – все для грошей! – Це удари, які болять подвійно!   Аборти, розлучення, наркоманія і алкоголізм, домашнє насильство – це удари які болять Україну!  Це хрест, під яким падає Україна! Намір: Молімось, щоб всі Українці жили за Божими запові дями, та справді дбали про добро держави і народу! Восьма стація Жінки плачуть над страждаючим Ісусом Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи. Чи є на світі очі, які дивлячись на зкатованого Ісуса, спроможні не плакати? Чи є такі серця, які не відчують щирого співчуття? Так, є такі очі, є такі серця. Є на світі люди безсовісні! Не будьмо одними з них! Ісус навіть в час найбільшого терпіння не мстився, не бажав нікому зла, не жалівся. На зло не відповідавав злом. Зазнаючи хреста бомбардувань, обстрілів і постійної брехні, важко не засуджувати, не проклинати… Але Господи! – нехай буде Твій суд, а не наш! Намір: Молімось, щоб під тиском кривди, гармат і бомб ніколи не загинула любов до людини, яка вирізняє учнів Христових. Дев’ята стація               Ісус втретє падає під хрестом Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи. І втретє падає за гріхи світу, за мої гріхи. Тяжкий хрест притиснув Ісуса до землі. А все через гріх.   Вночі росіяни черговий раз бомбардували мирне населення України. Разом з Ісусом падали невинні люди.  В Херсоні шестирічна дівчинка впала під тягарем заваленого даху. В Сумах літній мужчина, який вже не мав сил утікати, впав притиснений тяга рем бетонної плити. В Запоріжжї ціла родина упала під тяга рем заваленої стіни. Вони падають, бо кимось в Москві оволодів гріх. Боже! Скільки терпінь несе людський гріх!? Скільки ще невинної крови треба пролити, щоб світ відвернувся від гріха!? Намір: Молімся за навернення людей опанованих гріхом пожадливості, гордості, захланності та ненависті. Десята стація                     З Ісуса здирають одяг Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісусові забирають вже останній одяг. Лишають Його нагим, виставляють на посміховище.  Вороги забираючи електрику, опалення, воду, – намагаються обдерти людей з гідності. Але Ісус, навіть нагий і незахи щений не перестає бути Богом. Хоча для людського ока, Він тільки упокорений в’язень. Та насправді, Він ані на одну мить не втратив своєї святості і краси.  «Ще не вмерла ..!» – чути з уст тисяч захисників і захи сниць. « Ми з козацького роду!…» – не перестає лунати понад гуркіт безпілотників.  Ми не раби! Ми не втратили гідності! В Ісусі наша сила і наша надія! Намір: Молімось, щоб у червових упокореннях, нестачах, у холоді і темряві, Україна завжди відчувала свою гідність наслідників Київської Русі. Одинадцята стація                     Ісус прибитий до хреста Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи. До ран від бичування, падінь і кулаків, додають ще рани від цвяхів. Ось святі Христові рани на руках і ногах. Але найглибша і найбільш болюча – це рана в серці.   Господи, ми вдивляємось і покланяємось Твоїм спасительним ранам! Ми бачимо і цінуємо рани воїнів, які поранені на війні. Захищаючи правду і справедливість, вони отримали рани на руках, ногах і по цілому тілі. Але най більше болить рана в серці!   Ісусе! Ти переніс несправедливе терпіння і рани – споглянь на поранених українських воїнів, скріпи їх і оздорови! Просимо: будь для них милосердним! Намір:  Молімось за поранених і призведених до інвалідності воїнів. Молімось за дітей, які поранені втратою дитинства, батька чи матері. Дванадцята стація                         Ісус вмирає на хресті  Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи. Ісус помер… Багато людей,  тому навіть і самі Апостоли, втратили надію. Для них – Ісуса вже не було, вони вже з ним не можуть поговорити. Мертвий Ісус буде здаватися пропавшим, буде здаватися вже тільки історією. Наче мертвими, для України стають бути люди, які попали під російську окупацію. Наче пропавшими стають бути насильно вивезені діти. Загубленими виглядають тисячі біженців. Як із мертвими, так і не має ніякого зв’язку з полоненими та ув’язненими.  Ісусе! Ми знаємо, що Тни всеживучий Бог! Хоча вмираєш сьогодні, но воскреснеш завтра! Намір: Молімось за повернення полонених, ув’язнених і ді тей, яких вивезено в Росію. Молімось, щоб біженці не втратили своєї релігійної і національної тотожності. Тринадцята стація                             Ісус знятий з хреста Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи. Мертве тіло – що ж воно вартує? Один Никодим розумів яким цінним є тіло Спасителя. Як важливо є віддати це тіло Його страждальній Матері.   З найбільшою повагою знімають тіло Ісуса з хреста.  На передовій, в окопах і землянках, в чистому полі – добрі люди збирають мертві тіла українських воїнів, щоб віддати їх родині. З найбільшою пошаною і повагою приймають мертві тіла в їхніх селах та містах.  Кожного дня чергові, і чергові мертві тіла… Намір: Молімось, щоб кожен, хто загинув за волю України був належно вшанований!   Молімось за їхні родини, щоб вони не за лишились без допомоги. Чотирнадцята стація                       Тіло Ісуса вкладають до гробу  Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи. Ісуса поклали у гробі, а біля Нього – троє діточок разом з батьком з Богодухова. Ісуса поклали… А при Ньому – Оксана з Харкова, Сергій з дружиною Іванною з Києва. При Ньому – лежить Михайло з Одеси, Аліна закатована в Бучі, Євгенія та її три дочки: Ярина, Дарина і Емілія зі Львова.  Ісуса поклали у гробі, а біля Нього – сотні, тисячі невинно вбитих дітей, людей похилого віку та молодих, інвалідів та здорових. Вони лежать мертві, очікуючи наших молитов і воскресіння. Намір: Молимось про відпущення гріхів та спасіння для всіх жертв російської агресії. Кінцева молитва Псалом 22 (фрагмент) Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: «Поклавсь на Господа, нехай його рятує, нехай його спасає, коли він його любить!». Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. Одежу мою ділять між собою. Та ти, о Господи, не віддаляйсь! О, моя си ло! Притьмом прийди мені на допомогу! Вирятуй від меча мою душу – із собачих лап мою єдину. Господнє бо є царство, він над народами панує. І душа моя для нього житиме! Моє потомство буде йому служити, оповістять про його доброту народові: «Таке вчинив Господь!». – бо Він благий і людинолюбний, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Джерело