Ді. 1 зач.; 1, 1-8

Христос Воскрес!

Вітаю сьогодні всіх нас із найбільшим християнським святом, празником усіх празників, торжеством усіх торжеств – Воскресінням Христовим.

Сьогодні все створене – небо і земля, видимий і невидимий світ – об’єднується у величному оспівуванні свого Бога Творця і Спасителя, який переможно виходить із гробу.

Настала весна – і земля, яка була мертвою, оживає квітами й травами. Дерева, які здавались сухими, зеленіють. Повертається тепло, і повсюди чути пташиний спів.

Усе навколо свідчить про життя, яке перемогло смерть. Пригадується святий Франциск з Асижу, від дня смерті якого минає цьогоріч 800 років. Цей святий умів бачити в кожній квітці, у кожній пташці відблиск Божої слави. Франциск називав сонце братом, а землю – сестрою, бо знав, що все створіння покликане до життя, до відновлення, до воскресіння.

Але сьогоднішня радість не є однаковою для всіх. У багатьох родинах  хвилюються за рідних, які зараз на війні, а в інших – переживають біль втрати близьких, які загинули.

Сьогодні в Діяннях апостолів ми чули про Ісуса, який після свого воскресіння є живим. Він перебуває серед своїх учнів.

Ісус не просто доводить, що переміг смерть, але готує їх до місії, кажучи їм: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Дії 1,8). Тобто воскресіння – це не завершення, а початок життя, яке вже не можна знищити.

Апостоли ще думають про земне, про відновлення царства Ізраїлю, а Ісус підносить їхній погляд до вічності, до Божого задуму, який більший за будь-яку земну перемогу.

Дивлячись на смерть наших воїнів, переживаємо невимовний сердечний біль, але Воскреслий Христос нам нагадує, що смерть – це не кінець, це перехід від життя земного до життя вічного.

Наші воїни, які віддали життя за Україну, не зникли. Їхня смерть не була марною. Вони віддали себе за інших, а Христос каже, що немає більшої любові, ніж коли хто душу свою кладе за друзів своїх. Наші воїни живі, вони в обіймах люблячого Бога!

Воскресіння Ісуса Христа є основною і найголовнішою подією в християнстві. Ця подія відбулася дуже давно, і це не вигадана історія чи легенда – це історично доведений факт. Це означає, що Ісус своїм воскресінням довів правдивість своєї науки й Божественної сили. Уся ця наука та ці події описані в Євангелії.

Ісус у Євангелії говорить: прийде час – і ми також воскреснемо. Воскреснуть і наші воїни, які загинули, і наші рідні, і знайомі. Кожен із нас воскресне і звітуватиме перед Богом за все, що зробив, і за те, що мав зробити, але не зробив.

Звернімо сьогодні нашу увагу на те, що ми зобов’язані робити у ставленні до Божого створіння, яке Господь покликав до життя, як мудрі управителі цього світу, але не робимо і власною байдужістю та безвідповідальністю руйнуємо гармонію навколишнього світу, наражаючи особисте життя та життя інших на небезпеку. Що ми скажемо Воскреслому? Який звіт складемо Творцеві?

Тому, дорогі брати і сестри, стараймося чинити добро, любити не тільки Бога і свого ближнього, але й усе Боже створіння – природу, як це робив святий Франциск.

Стараймось дотримуватися науки Ісуса Христа, яка записана у Святому Письмі, щоб колись воскреснути і мати вічне, щасливе життя в Його Царстві.

Амінь.

Підготував о. Володимир Гетьман, референт Бюро УГКЦ з питань екології Кам’янець-Подільської єпархії.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.

Джерело