За апостольським читанням

Ді. 1 зач.; 1, 1-8

Христос Воскрес!

Вітаю сьогодні всіх нас із найбільшим християнським святом, празником усіх празників, торжеством усіх торжеств – Воскресінням Христовим.

Сьогодні все створене – небо і земля, видимий і невидимий світ – об’єднується у величному оспівуванні свого Бога Творця і Спасителя, який переможно виходить із гробу.

Настала весна – і земля, яка була мертвою, оживає квітами й травами. Дерева, які здавались сухими, зеленіють. Повертається тепло, і повсюди чути пташиний спів.

Усе навколо свідчить про життя, яке перемогло смерть. Пригадується святий Франциск з Асижу, від дня смерті якого минає цьогоріч 800 років. Цей святий умів бачити в кожній квітці, у кожній пташці відблиск Божої слави. Франциск називав сонце братом, а землю – сестрою, бо знав, що все створіння покликане до життя, до відновлення, до воскресіння.

Але сьогоднішня радість не є однаковою для всіх. У багатьох родинах  хвилюються за рідних, які зараз на війні, а в інших – переживають біль втрати близьких, які загинули.

Сьогодні в Діяннях апостолів ми чули про Ісуса, який після свого воскресіння є живим. Він перебуває серед своїх учнів.

Ісус не просто доводить, що переміг смерть, але готує їх до місії, кажучи їм: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Дії 1,8). Тобто воскресіння – це не завершення, а початок життя, яке вже не можна знищити.

Апостоли ще думають про земне, про відновлення царства Ізраїлю, а Ісус підносить їхній погляд до вічності, до Божого задуму, який більший за будь-яку земну перемогу.

Дивлячись на смерть наших воїнів, переживаємо невимовний сердечний біль, але Воскреслий Христос нам нагадує, що смерть – це не кінець, це перехід від життя земного до життя вічного.

Наші воїни, які віддали життя за Україну, не зникли. Їхня смерть не була марною. Вони віддали себе за інших, а Христос каже, що немає більшої любові, ніж коли хто душу свою кладе за друзів своїх. Наші воїни живі, вони в обіймах люблячого Бога!

Воскресіння Ісуса Христа є основною і найголовнішою подією в християнстві. Ця подія відбулася дуже давно, і це не вигадана історія чи легенда – це історично доведений факт. Це означає, що Ісус своїм воскресінням довів правдивість своєї науки й Божественної сили. Уся ця наука та ці події описані в Євангелії.

Ісус у Євангелії говорить: прийде час – і ми також воскреснемо. Воскреснуть і наші воїни, які загинули, і наші рідні, і знайомі. Кожен із нас воскресне і звітуватиме перед Богом за все, що зробив, і за те, що мав зробити, але не зробив.

Звернімо сьогодні нашу увагу на те, що ми зобов’язані робити у ставленні до Божого створіння, яке Господь покликав до життя, як мудрі управителі цього світу, але не робимо і власною байдужістю та безвідповідальністю руйнуємо гармонію навколишнього світу, наражаючи особисте життя та життя інших на небезпеку. Що ми скажемо Воскреслому? Який звіт складемо Творцеві?

Тому, дорогі брати і сестри, стараймося чинити добро, любити не тільки Бога і свого ближнього, але й усе Боже створіння – природу, як це робив святий Франциск.

Стараймось дотримуватися науки Ісуса Христа, яка записана у Святому Письмі, щоб колись воскреснути і мати вічне, щасливе життя в Його Царстві.

Амінь.

Підготував о. Володимир Гетьман, референт Бюро УГКЦ з питань екології Кам’янець-Подільської єпархії.

 

 

 

За Євангельським читанням

Йо. 1 зач.; 1, 1-17

«Радістю несказанною наповнились творіння,
як побачили, Пречиста Діво, Твого Сина,
що з мертвих у Божій красі воскрес» 
(тропар Воскресного канону)

Христос Воскрес!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми сповнені радості, незважаючи на сум і тягар війни, і ця радість – «несказанна». Є речі, які неможливо описати словами – їх можна лише відчути серцем. Коли сонце сходить після найтемнішої ночі, воно не просто світить, воно змінює все навколо. Так і Воскресіння Христове: це сила, що наповнює все створіння новим змістом. Світ більше не є місцем смерті – він стає місцем очікування вічності.

Ми сьогодні сповнені духом пасхальної радості, благословляючи Господа за те, що Він звільнив від смерті наш день і час нашого життя. Христос увійшов у смерть і вийшов із неї. Тому наш час уже не йде в напрямку смерті, а прямує до життя. І це є Пасха. Великдень – це свято перемоги Життя над смертю, але це також свято відновлення всього сотвореного світу. У цей Ювілейний рік святого Франциска, який Папа Лев XIV проголосив з нагоди 800-річчя відходу цього великого святого до вічності, ми покликані побачити у Воскресінні Христа також надію для всієї нашої «сестриці-землі».

Христос воскрес «у Божій красі». Це означає, що відтепер кожна людина, яка вірить у Нього, теж покликана до цієї краси. Божа краса – це не зовнішній вигляд, це перемога любові над ненавистю, життя над тлінням. Святий Франциск бачив у Воскресінні Христа не лише спасіння людської душі, а й «виправдання» всього живого. Для нього кожна квітка, що розцвітає навесні, була проповіддю про воскресіння.

«Коли святий Франциск споглядав красу сонця, місяця чи найменшої тварини, він бачив у них відблиск Божої краси. Він закликав квіти до прослави Бога, наче вони мали розум, бо у Воскресінні Христа все створіння знову отримало свій голос» (З життєпису св. Франциска).

Євангелист Іван нагадує нам: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Ів 1, 3). Святий Франциск розумів це буквально: він бачив у сонечку, дереві чи вовкові своїх братів і сестер, бо в них звучить те саме Слово. Гріх проти природи – ікони Божої слави – це глухота до Божого Слова, що «було споконвіку» (Ів 1, 1).

Екологічна криза сьогодні – це передусім криза духовного зору. Ми перестали бачити «Божу красу» в річках, лісах і чистому повітрі.  Воскресіння повертає нам цей зір. Шанувати Воскреслого – означає шанувати Його підпис на кожному живому створінні. Бідняк з Асижу навчав, що ми не можемо любити Бога, якщо зневажаємо Його створіння. Руйнувати довкілля – це те саме, що плювати на ікону, на якій зображена Божа краса.

Сьогодні ми живемо в часи екологічної темряви: війни, що охоплюють дедалі більше країн із їхніми жахливими соціальними та екологічними наслідками, промислове забруднення, винищення лісів, споживацький спосіб життя багатьох людей. Але Воскресіння каже нам: руйнація не має останнього слова. Христос воскрес із землі, освятивши її своїм тілом. Це дає нам сили не опускати руки, а ставати «свідками світла», як Іван Хреститель.

Як навчає нас Папа Франциск у своїй енцикліці «Laudato Si’», ми покликані до глибокого екологічного навернення, бо все у світі тісно пов’язане між собою. Наше цілісне навернення – це шлях від темряви «мати більше» до світла турботи про все Боже створіння, до світла нашого служіння собі, Богу та ближнім, яким є також і весь сотворений Богом світ. Демон боїться людей, у яких Господь визволив час, тому що їхній день не закінчується; ти і я ходитимемо у світлі. Наше життя йде від Пасхи до Пасхи, від свята до свята, «бо від Його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать» (Ів 1, 16).

Великдень – це не приватне свято людей. Це свято всього Всесвіту. Коли людина через гріх відвернулася від Бога, вона «заразила» тлінням увесь світ. Але сьогодні, бачачи Воскреслого Христа, природа «зітхає з полегшенням». Якщо створіння радіє Христу, чи маємо ми право нищити те, що Бог так урочисто відновлює? Християнська відповідальність за довкілля – це надія на те, що світ не зникне, а буде преображений. Наше ставлення до природи сьогодні – це іспит на те, чи справді ми віримо у Воскресіння.

Тож нехай ця пасхальна благодать, яку ми прийняли із Воскресінням від Царя і Господа нашого життя, виявиться в наших діях: у посадженому дереві, у збереженій чистій воді, у заощадженій енергії, у відмові від зайвого. Нехай Божа краса, у якій воскрес Христос, втілиться в чистоті наших сердець і помислів, щоб ми засяяли святістю, як весняна квітка.

Амінь.

Підготував о. Петро Лащевський, референт Бюро УГКЦ з питань екології Коломийської єпархії.

 

 

Проповіді підготовлено в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.

Джерело