Слово Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського у Світлий празник Воскресіння Христового 16 квітня 2026 року, виголошене в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Христос воскрес! Всечесні отці, дорогі у Христі браття і сестри!

«Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших. Цей день учинив Господь, радіймо й веселімся в ньому!» (Пс.17.22-24) Ці слова найкраще виражають суть того, через що, сповняючи волю Отця, перейшов Христос від Страсної п’ятниці до таємничої події Великоднього світанку.

Напередодні празника юдейської Пасхи натовп вимагав від Пилата: «Геть, геть, розіпни його… бо Він із себе Сина Божого зробив». Однак вони ще не здогадувалися, що це була їх остання Пасха. Виконанням смертного вироку на Голгофі почалося звершення Нової Пасхи Господньої, коли Син Божий приніс себе на хресті у жертву спокути за гріхи людства. Тоді створіння стало свідком жахливої агонії на хресті «Господа життя». Але коли на світанку першого дня тижня сонячні промені розігнали нічну темряві, Вселенній відкрилася нова, досі небачена дійсність. Бог Отець прийняв жертву Єдинородного Сина і в ньому примирив зі собою світ. Після прощання на Тайній Вечері і молитви в Оливнім саду, після трагедії Страсної П’ятниці і гробової тиші Страсної суботи, Творець промовив своє заключне слово. Його відлуння зазвучало з глибини порожнього гробу Спасителя, і як початок есхатологічної епохи наповнило світ радістю ангельської Великодньої звістки: «Він воскрес, Його тут нема».

Виявилося правдою те, що сказав римський сотник: «Він справді був Сином Божим». А якщо Він воскрес із мертвих, то хіба Він не є в історії людства дійсно наріжним каменем нового створіння? Бог сам спорудив для людства на Ньому вівтар Нового Завіту віри, надії та любові. Завіту вічного життя, бо Господь не визнає фатальності смерті.

Христове воскресіння є вічним Божим «сьогодні», котре стоїть над реаліями світу. Воскреслий Ісус є життєдайним Отчим Словом, яке лунає у світі гніву та гріха. Відтоді ніхто та ніщо не може його ні заглушити, ні заперечити, бо воно є очевидним свідченням Його божественної всемогутності. Свобідна воля Отця спасти людство, здійснена смиренною посвятою Сина у хресній жертві, вилилася на світ благодаттю прощення та нестримним потоком Божественної любові. Воскресіння звіщає Вселенній: Любов перемогла ненависть, гріх та смерть.

Господь воскрес із мертвих і дає всім, хто вірою бере участь у Його перемозі над смертю, мужність і силу продовжувати будувати нове людство, творячи простір життя без насильства, безбожності та брехні. Всемогутній Владика життя повстав із мертвих щоб об’явити світу свою любов і справедливість, та даром прощення і примирення повернути людині втрачену через гріх гідність.

«Я живий, і ви будете жити», каже Ісус, і ці слова є невідкличним запевненням для нашої віри у воскресіння. Ми отримуємо повноту життя через буттєву участь у сповненні задумів Того, Хто є самим Життям. Створені для вічного блаженного, ми однак не є власниками безсмертя. Незнищенність існування людської душі сама по собі не гарантує вічного життя. Вічність є притаманна лише Творцю, і в наше життя вона вливається сопричастям на незбагненній любові Воскреслого Спасителя. Тому ап. Павло каже: «Живу вже не я, а живе в мені Христос». Він живе, але основна його ідентичності змінилася. З’єднаний з воскреслим Христом він отримав нову сутність. Його «я» звільнилося від себе, щоб віднайти себе в неосяжності Бога.

Величний вибух воскресіння захопив кожного з нас у тайні Хрещення. Хрещенням ми привтілені до нового виміру життя, і воно відкрите для нас серед негараздів нашого часу. Жити своє життя з усвідомленням перспективи вічності: це сенс Пасхальної радості. Воскресіння не закінчилося, воно дійшло і захопило усе людство.

Наш Бог завжди чинний і новий. Для нього ніщо і ніхто не є втраченим. Це ми схильні будувати катастрофічні бачення майбутнього. Але вірність Христа ніколи нас не розчарує, навіть якщо ми самі не будемо вірні Йому. Від миті воскресіння усі, хто «є Христовими», не сміють піддаватися відчаєві та фаталізмові, але бути у світі апостолами цього нежданого і пророчого звіщення миру, та з надією довіритися Тому, хто Великоднього ранку почав «усе творити новим».

Великдень веде нас до серця християнської віри у спасіння людства через страждання, смерть та воскресіння Спасителя. Воскреслий Ісус є серцем і центром усього створіння, а Його жертва відкуплення є космічною подією, якою довершена остаточна перемоги Бога над силами пекла. Господь об’єднав небо і землю у вічному мирі та дарував нам силу сказати «ні» кожній зневірі та зухвальству зла.

Воскресіння міняє суть нашого розуміння життєвих вартостей. Воно проникає в наше життя та приносить зерна вічності у кожну мить буття світу. Але це стає нашою дійсністю настільки, наскільки у вірі відкриваємось Воскреслому. Якщо правдива віра у воскресіння десь згасає, то знецінюється сам сенс буття, а життя суспільства стає подобою пекла. На жаль, ми є свідками і терпимо від такого здичавілого явища, яке жалом смерті намагається зруйнувати майбутнє нашого Українського світу.

Воскреслий знає наші рани, знає терпіння нашого народу, нашої землі! Ці рани болять, бо постійно роз’ятрені садизмом, породженим абсурдною манією московського агресора щодо свого «месіанського» послання та перверсною ідеологією «русского міра».

Та Господь воскресінням ствердив: «Я переміг світ!» Тому Він сам є запевненням перемоги у справедливій боротьби нашого народу з російськими окупантами. Воскресіння є знаком народження нового світу, який, не без нашої співучасті, Господь хоче будувати для всіх відкупленої Його кров’ю людей землі. Тому воскресіння є майбутнім, яке у Воскреслому Христі є між нами вже сьогодні, і силам зла його ніколи не здолати. Амінь.

Джерело