ЗАБОРОНЕНИЙ БОЙЧУКІСТ. 127 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СЕДЛЯРА

Цього дня минає 127 років з дня народження українського художника та викладача, одного з найяскравіших представників напряму бойчукізму — Василя Седляра.

Василь Седляр народився 12 квітня 1899 року на хуторі Христівка, що на Полтавщині, в селянській родині. Отримав базову чотирикласну освіту, після чого 16-річний Седляр перебрався до Києва навчатися до Художньої школи. З 1919 року почав навчатися в майстерні монументального живопису Михайла Бойчука в Українській академії мистецтв.

Михайло Бойчук був художником, який ставив собі за мету відродження візантійської мистецької спадщини у контексті сучасного авангарду. Одним із важливих аспектів цього процесу він вважав саме створення власної художньої школи. Бойчукісти не працювали зі звичайними фарбами, а створювали власні з природних компонентів, а також намагалися інкорпорувати власне художнє бачення в сучасний соціально-політичний контекст.

Василь Седляр як художник відомий значно менше, ніж як викладач та продовжувач традиції бойчукізму. Разом з іншим бойчукістом Іваном Падалкою він захоплювався керамікою та став одним із творців і викладачів у Художньо-керамічній школі в Межигір’ї, яка згодом перетворилася на Технологічний інститут кераміки та скла. У цьому закладі Седляр викладав з 1923 по 1930 рік, після чого перейшов до Київського художнього інституту. Уся його викладацька діяльність була процесом поширення бойчуківських авангардних ідей та способів роботи з різними варіантами художнього мистецтва: керамікою, фресками та розписами, книжковою ілюстрацією.

Седляр у своїй творчості поєднував мотиви народності з експресіонізмом, працюючи в дусі бойчуківської школи. Проте у 1936 році Василь Седляр разом зі своїм товаришем Іваном Падалкою, а також учителем Михайлом Бойчуком був заарештований за надуманими звинуваченнями в ідеологічній диверсії. У 1937 році митців разом розстріляли в Биківнянському лісі неподалік Києва.

Уся монументальна спадщина Седляра, як-от розписи Луцьких казарм чи санаторію на Хаджибейському лимані, була знищена. А монографія про його творчість, написана ще за його життя мистецтвознавцем Євгеном Холостенком, була заборонена до друку. Відродження пам’яті про Василя Седляра відбулося лише в середині 2000-х років, коли почали випускати книги та статті про нього, а також організували його першу посмертну персональну виставку в Національному музеї образотворчого мистецтва у Києві.