Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського у Світлий Понеділок, 13 квітня 2026 року, виголошене в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Прокатедральному храмі святого Миколая у м. Перемишляни.

Христос воскрес! Всечесні отці, дорогі у Христі браття і сестри!

Першого дня тижня Марія Магдалина з плачем прийшла до гробу Ісуса. Дошкульне питання тривожило її: як пережити жалі, що обтяжують її душу? Чому її надія та молитви були марними? І де був Бог, якщо Ісус, котрий так на Нього уповав, лежить мертвий у могилі?

У глибокому смутку вона прийшла востаннє попрощатися з Учителем. Та несподівано, крізь сльози, її погляду відкрилася відповідь на всі її нарікання. Перша людина на землі, яка побачила Ісуса після Його воскресіння, побачила Його крізь сльози. І перші слова Нового Заповіту – це питання. Не проголошення, не пояснення, але питання, тихо та із розумінням поставлене жінці що плаче, воскреслим Ісусом: «Чого ти плачеш?»

Інші жінки з миром теж спішили ранесенько до Христового гробу. І теж були заскочені несподіваним питанням: «Ви шукаєте Ісуса з Назарету, розп’ятого? Він воскрес, Його тут нема». Одягнений у світло Божий посланець випереджує здивування жінок, та доповнює своє питання неймовірною відповіддю.

Подібно такі ж слова сьогодні є звернені і до нас: Ісус не є особистістю з минулого. Він живий, і як живий йде нам назустріч, щоб розвіяти наші страждання, розпачі та сумніви. Він кличе нас слідувати за Ним, Живим, щоб і ми зійшли з стежок тривог та вагань, і вийшли на дорогу правди, яка веде до вічного життя.

«Він воскрес… Його немає тут». Коли Ісус вперше розмовляв з учнями про хрест і воскресіння, вони питали один одного, що означає «воскреснути з мертвих». На Великдень ми не сумніваємося, що Христос не залишився в гробі, що Його тіло не зазнало тління, бо належать до світу живих, а не мертвих.

Ми віримо, що Він є Альфа і Омега, тому існує не тільки вчора, але також сьогодні і завжди. Але чомусь воскресіння так далеко за межами горизонту нашого досвіду та уяви, що коли заглибимося в себе, то опинимося в гарячій дискусії учнів: що означає «воскреснути з мертвих?» Що це означає для нас, для світу та для історії в цілому?

Зрештою, якщо колись ожила одна людина і більше нічого, то як це має стосуватися нас? Але воскресіння Христа – це щось неймовірно більше та цілковито інше. Це стрибок у абсолютно новий вимір, якого ніколи раніше не було за довгу історію розвитку життя: стрибок у радикально новий порядок, який відтоді стосується нас і всієї історії.

Ісуса вже немає в гробі. Він у абсолютно новому житті. Сталося це тому, що чоловік Ісус не був сам, і не був закритий у власному «я». Він був одно із живим Богом, який є самим життям. Був відвічно з’єднаним з Ним обіймами, які охоплюють і пронизують усе Його буття Сином. Ісусове життя не було лише Його власністю, але приналежало Богу, і тому не могло бути відібране у Нього. Ісус міг дозволити себе вбити з любові, але саме цим була подолана невідкличність смерті. В Особі Христа вже була повнота життя, яке заявило про свою нездоланність тим, що розквітло через смерть.

Смерть Спасителя була актом любові. На Тайній вечері Господь передбачив смерть і перетворив її на дар самого себе всьому людству. Його буттєве спілкування з Богом відбувалося у просторі любові, і ця любов стала протиотрутою всьому злу та сильнішою за смерть.

Воскресіння – це як вибух світла та любові, який розв’язав вузол протиріччя між життям та смертю. Це якісний стрибок «розвитку» історії, і взагалі життя, в напрямку вічності. Ним започатковано новий вимір буття, у яке, починаючи від Христа, преображеним чином була залучена матерія, і через яке в глибинах сучасного світу народжується новий світ.

Воскреслий є запевненням, що завжди можна почати знову, тому що у нас є завдаток нового життя, яке Бог може розпочати, незважаючи на всі наші невдачі. Навіть із руїн нашого серця Бог може створити витвір мистецтва, навіть із втрачених фрагментів нашої людськості Бог готує нову історію.

Він постійно рухає нас вперед – як з хрестом страждань, горя та смерті, так і у славі життя, яке воскресає з мертвих, в історії, яка змінюється, та надії, яка народжується знову. У ці похмурі часи війни ми маємо усвідомити, що воскреслий Господь запрошує нас починати знову і знову, та ніколи не втрачати надії.

Віра у воскреслого Христа не є репертуаром з минулого. Ісус живе, тут і зараз, та вступає з нами у ситуації, які ми переживаємо, у випробування, через які ми проходимо, присутній у мріях, які ми носимо у собі. Він відкриває нові шляхи там, де їх, здавалося б, немає, спонукує йти проти течії загальних переконань та домінуючих тверджень. Навіть коли все здається втраченим, відкриймо себе диву Його новизни і побачимо, що Він нас здивує.

Воскреслий Ісус безмірно любить нас та супроводжує у подорожі дорогами нашого життя. Він присутній у серці світу і закликає нас долати бар’єри та упередження, наближатися до людей, які живуть поруч з нами, і таким чином відкривати Його благодать у нашій повсякденності. З Ним життя зміниться, тому що попри всі поразки, зло, насильство, страждання та смерть, Воскреслий живе та править історією. Амінь. Христос воскрес!

Джерело