У Неділю Самарянки Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в Церкві Різдва Пресвятої Богородиці, Львів-Сихів (УГКЦ).

Ісус Христос дав виразне завдання своїм апостолам, щоб вони проповідували слово Боже та хрестили народи, куди тільки зможуть дістатися! (пор. Мт 28,19) У прочитаному тексті уривку Дій апостольських довідуємося, що учні Христові були засмучені тим, що каменували святого архидиякона Степана. Хоч він сам, коли помирав від граду киданого у нього каміння, звертався до Господа: «… Господи Ісусе, прийми дух мій. … Господи, не вважай їм це за гріх. Сказавши це, спочив» (Ді 7,59-60).

У своїй проповіді Архиєрей зазначив:

— Несправедливо засуджений та каменований святий помирав, але просив у Господа прощення тим, хто його вбивали. Святий архидиякон Степан володів дуже позитивною благородністю духу, любов’ю до Господа та милосердям до ворогів! Деякі віруючі, які знали про цю історію, прибули у Фінікію, Кіпр та Антіохію, й обережно благовістили Господа тим, кому довіряли. Писання підтверджує, що зростало число тих, хто наверталися до Господа. Апостол Варнава прибув в Антіохію й радів діянням Божої благодаті та відважно заохочував віруючих триматися Господа. Навіть, пішов у Тарс, відшукав святого апостола Савла й вони разом прибули в Антіохію, де цілий рік навчали громаду в храмі. Цікаво пам’ятати, що в Антіохії учнів Христа названо християнами, які сумлінно виконували волю Бога (пор. Ді 11,28)! Звідси й ми іменуємося християнами, тобто ті, хто вірують у Христа та охрещені Святим Духом.

Святий євангелист Іван у своєму уривку розповідає про Ісуса, який біля криниці зустрів жінку самарянку. Господь переходив із учнями, що подалися до міста, аби купити їжі. Він був втомлений, сів біля криниці й чекав, бо знав, що прийде жінка черпати воду. Стояла спека, але жінка подалася до криниці принести води. Люди не приходили в таку спекоту, а вона не бажала зустрічатися з іншими й прибула в таку пору, бо мала тому своє пояснення. Зустріла Ісуса. І Господь перший заговорив до неї, щоб дала Йому напитися. Самарянка не спішила подати води, лиш зауважила, що Він юдей і просить у самарянки напитися. В ті часи між юдеями та самарянами існувала напруженість, незгода. Ісус відізвався до неї, що вона не знає хто Він, інакше просила б у Нього живої води. Звичайно, вона думала про холодну, чисту, джерельну воду, а Спаситель говорив про глибоку віру в Бога, яка задовольняє духовну потребу, вносить спокій в душу людини. Хоч жінка не розуміла до кінця про що йдеться, однак, просила Ісуса, щоб дав їй цієї води… Жінка-самарянка знала про патріарха Якова, який залишив їм цю криницю. Вона була нестандартно віруючою особою, пробувала порівняти Христа з Яковом, але почула більше. І тут Ісус отримав нагоду сказати їй про те, що п’ятьох чоловіків і цей, що тепер вона з ним, не є її чоловіком. Назвала Ісуса пророком, Він сказав їй, що є Месією, якого очікують і вона була вже переповнена живою духовною водою, залишила свій дзбан й побігла в місто, щоб оповістити народу про чоловіка біля криниці: «…. чи не є він, бува, Христос?»! (Ів 4,29).

Народ повірив жінці, прибули до Ісуса, запросили Його до себе, де Він пробув два дні. Жінка самарянка показалася більш відповідальною до Ісуса, як юдеї, бо вона повірила Йому, а юдеї, особливо вчені, переслідували Христа і розп’яли Його. Самаряни прийняли Ісуса, повірили Його навчанню, а юдеї не вірили Господу, дорікали, що біса має, називали самарянином тощо. Ось так віра в Бога блукає поміж народом: одні вірять в Бога і стараються жити відносно цієї віри, щоб отримати вічне щасливе життя; інші не вірять, або коли вірять, то живуть своїм життям, готові, щоб Господь слухався їх і щоб їхню волю виконував. Усі люди належать до категорії віруючих або невіруючих в Бога, практикуючих життя згідно Божих Заповідей або легковажачи їх. Повторімо словами самарян про Ісуса: «… він є справжній рятівник світу – [Христос]» (Ів 4,42). Довіряймо своє життя Ісусові Христові, нашому Спасителеві!

Мабуть, доречно сьогодні згадати про апостола Симона Зилота з Кани Галилейської. Як здогадуються, на його весіллі був присутній Ісус Христос з апостолами. Мабуть, через чудо переміни Ісусом води у вино на його весіллі, він повірив, що Ісус – Син Божий, залишив усе й пішов за Христом. Проповідував слово Боже у Єгипті. Існують й інші версії про те, що помер мученицькою смертю біля 60-го року по Христі. Великий муж віри в Бога, якого не відстрашила смерть. Він переміг смерть у своєму серці, панував над нею. Просімо святого апостола Симона, щоб за його заступництвом, Господь помилував наші душі!

Пам’ятаймо про день Матері, який вшановуємо у честь наших українських матерів, які виховують своїх дітей під звуки сирен, гулу дронів та свисту ракет… Щиро вітаю усіх вас й думаю, що добре виховувати дитину – це звершувати навчання дуже виховної інституції. Старайтеся не знеохочуватися, якщо щось не так виходить, починайте по-новому й довіряйте Господові. У нашій країні війна, ворог викрадає дітей, перевиховує, знущається, вбиває тощо. Багато українських матерів, синів та дочок воюють на фронті, молімося, щоб Господь оберігав їх. Пресвята Богородице – ти наша мати, ти – надія світу, ти надія наших – матерів, бережи нас!

Джерело