30 років тому, 28 червня, я був на канікулах у діда й баби в Радехові.
Мені 15 років.
Прокидаюся, вдягаюся, виходжу на подвір’я. Назустріч іде дід. Такий щасливий!
– Максиме, ти знаєш, яка подія сталася?
– Яка, діду?
– Конституцію прийняли! Тепер ми маємо всі атрибути! Ми стали повноцінною державою. Максиме, ми тепер будемо жити зовсім по-іншому, бо в нас є Основний Закон!
Тоді я ще не міг осягнути масштабу цієї події.
А дід мій був істориком. Він знав, скільки поколінь українців жили мрією про власну Державу. І тому добре розумів, що означає цей день.
Щороку 28 червня згадую той ранок. І діда. Його голос. Його щиру радість.
Сьогодні хочу поділитися з вами ще одними безцінними спогадами.
Дуже вдячний народному депутатові України шести скликань Ярославові Кендзьору, який був безпосереднім учасником ухвалення Конституції України й погодився поділитися своїми спогадами про той історичний день.
Безцінні архіви. Безцінні свідчення.
Обов’язково покажіть це відео своїм дітям.
Маємо знати свою історію, цінувати шлях, який пройшла наша держава, і пам’ятати людей, які її творили.
З Днем Конституції України!
Низький уклін нашим Захисникам і Захисницям, які творять сучасну історію нашої Держави.