4 листопада – 110 років від дня народження українського кінематографіста Віктора Івченка. Народився в містечку Богодухів на Харківщині
- Автор допису: Український інститут національної пам'яті
Народився в містечку Богодухів на Харківщині. Спершу навчався у будівельному технікумі на фахівця дорожнього будівництва, а в 1933-му вступив до Київського театрального інституту.
🏛 З 1937-го до 1953 року Віктор працював режисером Українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, який спершу розташовувався у Запоріжжі, а згодом у Львові. Робота в театрі вплинула на творчість Івченка – у своїх кінороботах він намагався перенести театральну сцену на екрани.
🎥 У 1953 році Івченко перебрався до Києва, отримав режисерську посаду на Київській студії художніх фільмів. Його дебютна повнометражна робота «Доля Марини» знята у співавторстві з Ісааком Шмаруком – колишнім асистентом письменника й кінорежисера Олександра Довженка.
🎞 Згодом Івченко взявся екранізувати творчість українських літературних класиків — повість Тараса Шевченка «Назар Стодоля» та драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня». Саме в цих роботах він проявив режисерську оригінальність. Ці фільми стали унікальним синтезом театральної постановки та фільмування кіно, що особливо критикувала радянська мистецька цензура.
Паралельно з режисерською роботою у 1960 році Івченко став викладачем Київського театрального інституту. Серед його учнів чимало знакових для українського театру та кіно постатей, зокрема, Іван Миколайчук, Раїса Недашківська, Броніслав Брондуков.
За художній фільм «Гадюка» 1967 року отримав Шевченківську премію.
У 1970-му Віктор Івченко спільно з телережисером та кінознавцем Вадимом Чубасовим заснував фестиваль студентських фільмів, який із роками трансформувався в один із найпрестижніших кінофестивалів України — Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість».
На початку 1970-х Віктор Івченко задумав зняти сімейну драму «Коли людина посміхнулась». У 1972 році для натурних зйомок поїхав у відрядження в російський Ростов-на-Дону. Там режисер пережив четвертий інфаркт і помер у лікарні. Задуманий ним фільм наступного року зняв його син та учень, режисер покоління «поетичного кіно» Борис Івченко.
