​​#FightForUkraine
Ця історія – про опір окупантам у Херсоні.

Коли росіяни захопили місто після початку повномасштабного вторгнення, головний лікар Херсонської міської лікарні імені Афанасія та Ольги Тропіних Леонід Реміга разом із колективом робили все, щоб уберегти заклад від підпорядкування загарбникам.

Лікарню імені Тропіних місцеві називають «Тропінкою». Найперше окупанти наказали зняти з «Тропінки» український прапор. Головний лікар відмовився: «Ви можете застрелити мене, якщо хочете, але я не буду цього робити».

68-річний Леонід Реміга очолював лікарню з 1995-го. Родом із селища Новотроїцьке на Херсонщині. Закінчив медичний університет у Криму. Був депутатом міської ради кількох скликань. Вірив, що майбутнє країни — із Заходом.

Епізод із прапором був лише першим у тривалому спротиві головного лікаря та його колективу окупації Херсона. Далі російські військові знову приїхали до лікарні з наміром перетворити її на військовий госпіталь. Леонід Реміга зустрів їх у захисному комбінезоні та бахилах – мовляв, спалах коронавірусу. Персонал обліпив стіни попередженнями про інфекцію. Хитрість спрацювала – окупанти пішли. Саме до «Тропінки» привозили учасників антиросійських протестів – з опіками очей сльозогінним газом, із синцями від побоїв палицями, й там вони отримували допомогу.

У квітні Леонід Реміга відправив дружину, сина та онуків на підконтрольну Україні територію. Сам залишився. «Наша лікарня не могла стати російською лікарнею. Це була позиція всіх співробітників. Я не міг їх залишити», – казав лікар.

7 червня Леоніда Ремігу викликали на зустріч із двома місцевими колаборантами та росіянином. З ними були озброєні солдати. Один із колаборантів Вадим Ільєв, який представився регіональним очільником сфери охорони здоровʼя, після криків і звинувачень повідомив Леоніду, що його звільняють, а лікарнею керуватиме головна медсестра Лариса Малета. Ремізі пригрозили в'язницею. У нього стався інсульт.
Лариса Малета також не хотіла працювати на росіян. Вони з Леонідом Ремігою домовилися вдавати, наче підкоряються окупантам, а насправді – затягувати справи, уникати підписання контрактів з Росією. Та нова очільниця не витримала тиску й 1 серпня виїхала на підконтрольну Україні територію. Коли вона не прийшла на роботу, росіяни зʼявилися за Ремігою в лікарню, де він залишався після інсульту. Медсестри попередили його про небезпеку – він вислизнув з будівлі через маловідомий вихід у відділенні інтенсивної терапії. Один із водіїв відвіз його до родича в місто.

Керувати «Тропінкою» призначили кардіологиню Ірину Свірідову. Вона пішла на співпрацю з окупантами, заборонила лікарні приймати цивільних заради обслуговування окупантів.

Реміга переховувався у друзів. Проте продовжував тримати звʼязок із колегами. 20 вересня, коли він вийшов із машини, його оточили російські військові, одягли на голову мішок, кинули в камеру. Відпустили за тиждень за умови, що триматиметься якомога далі від лікарні.
У місті тривали репресії проти всього українського. Чинити спротив окупантам ставало дедалі важче, проте він не зник остаточно. Тож коли з наближенням українських військових російські чиновники хотіли вивезти медичне обладнання, співробітники «Тропінки» заздалегідь забрали комп’ютери додому. Один лікар сховав пульт від томографа. Зрештою окупанти вкрали тільки мікроскоп і центрифугу.

11 листопада Збройні сили України звільнили Херсон. Над «Тропінкою» знову замайорів український прапор🇺🇦
Вона відновила роботу. «Ми встояли й рухаємося далі», – написано на сторінці лікарні у фейсбуці✌️

Про опір лікарні в Херсоні російським окупантам The Wall Street написав окрему статтю, яка стала джерелом цього допису.