🕯9:00 загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок російської агресії

Роман Лавриненко загинув 3 березня 2022 року, коли росіяни скинули авіабомбу на Охтирську ТЕЦ.
 
Чоловік народився в Охтирці. Закінчив школу №2, згодом – місцевий технікум. Далі служив у розвідувальній роті в Афганістані. Там отримав поранення.
Із 1990 року (з невеликими перервами) працював на Охтирській ТЕЦ. Останні роки був старшим машиністом турбінного відділення.
 
«Роман був всебічно розвиненою людиною: багато читав, цікавився мистецтвом, слухав рок. Був душею компанії, через це і мав багато друзів», – розповідає його дружина Валентина.
 
Роман Лавриненко прожив із нею у громадянському шлюбі 20 років. Виховували разом доньку Валентини від першого шлюбу. Але дитина була прив’язаною до вітчима як до рідного.
 
Роман, попри свою спокійну натуру, любив активний відпочинок – часто із друзями робили сплави на байдарках річками Сумщини.
 
«Його улюблена фраза: «Можна все! Не можна лише хворіти». Після повномасштабного вторгнення багато працівників ТЕЦ виїхало з міста, боячись за свої життя. А Роман ходив на роботу. Зміни були частішими, бо робітників було мало», – розповідає дружина Романа.
 
У день загибелі, 3 березня, Роман був якраз на роботі. Зателефонував додому близько 11:00, а вже за три години над Охтиркою пролетів літак і скинув авіабомбу. На ТЕЦ пролунав вибух. Тоді 9-ро людей отримали поранення, 5-ть чоловік, серед них – Роман Лавриненко, Ярослав Однороб та Сергій Єлістратов, – загинули на місці.
 
Донька та дружина після трагедії, сподівалися на диво, разом із друзями шукали поблизу місця вибуху бодай якісь зачіпки. Сподівалися, що Роман встиг сховатися. Але, як розповіли свідки, за дві хвилини до авіаудару бачили чоловіка у тій частині ТЕЦ, де був епіцентр вибуху.

Від тіла загиблого нічого не лишилося.

На території ТЕЦ встановили меморіальну дошку із іменами працівників, які загинули того дня. Туди часто приходять жителі Охтирки, аби вшанувати їхню пам‘ять.

Романові Лавриненку було 56 років.

Пам‘ятаємо🇺🇦