Рукописний щоденник єпископа Максиміліяна Рилла
У Київській унійній митрополії впродовж століть не бракувало єпископів, котрі завдяки своїй активній діяльності залишили в історії Церкви помітний слід. Часи лихоліть, воєн та згубних епідемій не сприяли збереженню історичних документів, тому про багатьох із цих осіб маємо досить скупі, фрагментарні біографічні відомості, зокрема з періоду, що передував їхньому поставленню на єпископство. За щасливим збігом обставин до наших часів дійшли аж шість рукописних латиномовних томів Щоденника унійного єпископа Максиміліяна Рилла (1715 – 1793 рр.), що зараз зберігаються в Національному музеї у Львові. Хронологічно Щоденник охоплює період із 1742 до 1793 року – року смерті цього церковного діяча.
Про Максиміліяна Рилла знаємо, що він походив із околиць Бобруйська (дехто вказує на село Рилівку коло Вільна), був сином Єроніма герба Венява та Анни Мечниковської. Ставши монахом-василіянином, Максиміліян Рилло здобував освіту в Римі, завершивши її отриманням докторату з богослов’я. Перший зі збережених томів його щоденника стосується того періоду, коли автор, будучи василіянином, прийняв священницькі свячення і після завершення навчання в Римі 1742 року розпочав служіння у новій іпостасі1.
Служіння в Чині й на єпископських катедрах
Одразу після повернення з навчання отця Максиміліяна призначили проповідником у василіянській церкві Вітебська. Згодом він став вікарієм славного віленського монастиря Пресвятої Тройці. З огляду на непересічні здібності, талант проповідника, знання мов та інші корисні навички єромонахові доручали виконання важливих завдань, пов’язаних як із діяльністю Василіянськго чину Святого Йосафата (далі Чину. – Ред.), так і унійної Церкви загалом.
Зі щоденника довідуємося, що автор ще до того, як став єпископом, був учасником багатьох важливих подій та процесів у житті унійної Церкви XVIII століття. На початку тексту першого зі збережених томів щоденника він згадує про свою участь у Дубенській капітулі Чину в 1743 році2. Наратив згаданого уривка побудований як опис своєрідної перегринації отця Максиміліяна з Дубна, де відбувалася ця капітула, до Вільна. На шляху цієї подорожі отець Рилло відвідував різні василіянські монастирі, зустрічався там із місцевими монахами і нотував у своєму щоденнику різні відомості, що стосувалися їхнього монашого життя. Цікавими є його описи різноманітних інтерперсональних стосунків: монахів між собою, окремих священників, єпископів та інших.
Беручи до уваги можливості тодішніх засобів комунікації, вражає і географія описаних подорожей отця Максиміліяна. Хоча жанр щоденника й обставини часу вплинули на лаконічність збережених описів, навіть у такому вигляді вони становлять неабияку цінність для дослідника.
За кілька літ, у 1747 році, бачимо отця Рилла вже як прокуратора Литовської провінції ЧСВВ у Варшаві, де він активно опікується справами Чину при Апостольській нунціатурі та королівському дворі. З відомостей, почерпнутих із його щоденника, можна дійти висновку, що отцеві Максиміліяну випало бути ключовою особою в комунікації василіян із церковними та державними структурами. Крім того, він був безпосередньо залучений до різних справ єпископів унійної Церкви на чолі з тодішнім митрополитом.
Зі щоденника довідуємося, що отець Рилло був причетний до активної дискусії щодо вибору нового унійного митрополита на місце померлого Атанасія Шептицького (1686 – 1746 рр.). Хоч отець Максиміліян, зважаючи на ймовірність потрапляння свого щоденника в чужі руки, у своєму наративі періодично вживає специфічні формулювання на зразок «написав [листа] таємно у відомій мені та йому справі», на основі тогочасних записів можна припустити, що боротьба за обсадження вакантної унійної митрополичої катедри між різними зацікавленими впливовими середовищами була досить серйозною.
Повний текст матеріалу читайте у паперовій або електронній версії журналу.