17 вересня 2023 року, Преосвященний владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії, відвідав село Луги Добрянського деканату, де з нагоди 100-ліття храму святого великомученика Юрія очолив Архиєрейську Божественну Літургію та звершив Чин освячення престолу.

При вході до храму, єпископа зустріли діти, молодь і чисельно зібрана парафіяльна громада, гості та священнослужителі на чолі з парохом отцем Олексієм Федоровичем. Участь у святкуванні взяв також міський голова Стрия п. Олег Канівець та представники місцевої влади. Чудовим співом Богослужіння прикрасили семінаристи Львівської духовної семінарії Святого Духа.

Святкове богослужіння розпочалося з освячення престолу. Перед освяченням, єпископ, разом зі священниками, обмив престіл водою з милом, червоним вином та рожевою водою і намастив його миром. Після цього, владика Богдан заклав у престіл мощі блаженного священномученика Йосафата Коциловського, єпископа Перемишльського.

Звертаючись до присутніх зі словом проповіді та роздумуючи над словами Євангелія неділі по Воздвиженні, владика Богдан сказав: «Сьогодні ми чуємо слово про Хрест. Воно звучить з наших амвонів уже багато років із закликом, щоб кожен з нас взяв свій хрест і йшов. Каже Ісус “хто хоче” – він не примушує. І якщо, в світлі Хреста подивитися на міжнародну політику, то хто нас підтримує чи не підтримує, хто допомагає чи не допомагає, дає зброю чи не дає, то можемо сказати, що є ті, які вірять у нашу перемогу і ті, які в неї не вірять. Не йдучи далеко, не звертаючи увагу на інших, запитаймо себе, по чому видно нашу віру? Віру можна побачити по милосердю. Апостол Яків каже: “Покажи мені твої діла і я покажу тобі твою віру”. Власне, милосердя і несення хреста – два знаки віри. Бо милосердя найчастіше є виявом хреста, який несе за нас хтось інший».

Продовжуючи, єпископ закликав усіх замислитися, над словами Ісуса, який закликає щоденно нести свій хрест: «Про хрест згадують усі євангелисти і тільки Лука говорить про те, що Ісус казав щоденно взяти на себе хрест. Щодня брати свій хрест. Знаємо, що Ісус не доручає нам того, що сам не виконує. Тому, взиває нас до щоденного хреста. Який був його щоденний хрест? Чи те, що Назарет був маленьким, глухим закапелком? Ні. Чи те, що його не розуміли? Можна сказати, що це також хрест, але це є те, що нас спонукає йти далі. Чи те, що він не мав голови прихилити, було його хрестом? Хрестом для Ісуса був апостол Петро, про якого ми чуємо, як Ісус його випоминав, сини Заведея Іван і Яків, котрі прагнули влади, хрестом був Юда… Власне, хрестом Ісуса є люди заради яких він прийняв цей Назарет, Капернаум, вся праця і служіння аж до смерті – це і є хрест. Це люди, яких Він полюбив, але вони стають тими, хто його підводить, хто не виконує те, що Він доручає».

«Але Ісус бере хрест і дивиться на нас з висоти. Ми українці маємо термін “дивитися зверхньо” і ми можемо його стосувати до людей, які мають про себе надзвичайно високу думку і можуть осуджувати інших. Але подивімся на “зверхність” Ісуса. Він на хресті, дивиться на людей і каже “сину, ось Мати твоя, мамо, ось син твій”, “прости їм, бо не знають, що роблять”. Оце є така “зверхність” Бога. Так Господь дивиться на людей, які його підводять, залишають, не виконують те, що мають виконати, які не хочуть вчитися, не хочуть поглиблювати свій внутрішній світ, не хочуть пізнавати Божої волі і ставати щасливими від її виконання», – зазначив єпископ.

«Сьогодні в Євангелії ми чуємо ще слова “є деякі з тут присутніх, що не зазнають смерті, доки не побачать царства Божого, яке йде в могутності”. Праведний Симеон, коли прийняв на руки Христа, те що називають смертю по-людськи, йому вже було не страшне. Тому, що він побачив Христа. Сьогодні Україна приймає зерна любові, є багато хрестів. Ми не знаємо навіть яка це стація Хресної дороги. Але багато хто навіть у молодому віці може сказати як праведний Симеон “нині відпускаєш”. Чому? Бо стали подібними як первомученик Стефан. Він коли бачив Христа, не бачив тих, хто його мучив, каменував – він каже “прости”, тому що він бачить Ісуса, який виходить йому назустріч. Блаженний Омелян Ковч, покровитель священства, який бачив жахіття війни в концтаборі, казав “тут єдине місце між небом і землею, де я хотівби бути”. Він себе чув там щасливим, тобто він вже смерті не побачив – він в тих людях бачив Христа на витягнуту руку. Коли побачимо Ісуса на витягнуту руку, тоді ми збагнемо, що нам в цьому житті потрібно», – наголосив проповідник.

«Сьогодні ми також згадуємо пам’ять мучениць Віри, Надії, Любові і Софії. Це також жінки, які бачили Христа на витягнуту руку. Тому, коли сьогодні багато хмар і негод, маємо дати місце Божому Слову, щоб воно замешкало між нами. Звідки в них така сила? від прийняття Божого Слова.  Хто приймає Боже Слово, хто живе Євангелієм, той є спонуканий до великих діл милосердя. Той може взяти не тільки свій хрест і йти. І коли той хрест підноситься на висоту, то може в такій Божій зверхності  зсказати дуже багато добрих, прекрасних, гарних слів. З вірою в те, що після Страстей завжди приходить Воскресіння», – сказав єпископ завершуючи проповідь.

Після закінчення Літургії владика Богдан виголосив многоліття і привітав присутніх з ювілеєм храму, вручивши подячні грамоти жертводавцям та добродіям парафії. У свою чергу, отець Олексій Федорович подякував владиці Богдану за візит, спільну молитву та пастирське слово. Також з привітальним словом до парафіян звернувся п. Олег Канівець. На завершення відбувся обхід навколо храму, а владика Богдан окропив присутніх свяченою водою.

Пресслужба Стрийської єпархії
Фото: Олег Ковердан

Джерело