Святий Ігнатій, званий Богоносець, був, мабуть, учнем св. Івана Богослова, а згодом сорок літ єпископом Антіохії.

Ігнатій був добрий пастир своїх вірних. В часі Доміціянового переслідування християн він молитвою й постом піддержував духа свого стада, але жалував, що не мав такої чести, щоб умерти мученицькою смертю за віру свого Спасителя.

Діждався Ігнатій цієї слави за цісаря Траяна, що казав ув’язнити його і, після допитів, в кайданах відіслати до Риму та кинути на жир диким звірятам, щоб улаштувати поганам цікаве видовище. Кажуть, що як Ігнатій почув цісарський присуд, то радісно скрикнув: “Дякую Тобі, Господи, що Ти зробив можливим для мене виявити Тобі свою досконалу любов та дозволив мені бути зв’язаним за Тебе залізними кайданами, так як Твій апостол Павло.” Після того завели Ігнатія до корабля і повезли до Риму. Ця подорож була для Ігнатія надзвичайно прикра, бо його вдень і вночі стерегли вояки, що поводилися з ним дуже жорстоко й без милосердя. Ці вояки були, як говорив опісля сам Ігнатій, наче “десять леопардів”, так що він “боровся з дикими звірами на морі і суші, вдень і вночі”, та що вони “ставали тим гіршими, що чемніше він з ними поводився.” Однак для християнської справи була Ігнатієва подорож корисна, бо в часі численних затримок по ріжних пристанях він мав нагоду стрічатися з місцевими християнами та закріплювати тих малоазійських вірних у св. правді. Де тільки задержався корабель, зараз прибували на розмову з Ігнатіем єпископи й священики, а також численні юрби вірних, що з радістю приймали архиєрейське благословення від того, який, по правді, був уже св. мучеником. Деякі християни були призначувані до того, щоб товаришити йому в дальшій подорожі. Були й такі, що з Антіохії коротшою дорогою дісталися були скоріше до Риму і там вижидали свого дорогого пастиря.

У місті Смирні мав Ігнатій велику радість, бо стрінув св. Полікарпа, колишнього учня св. Івана Богослова й свого побратима, а тепер місцевого єпископа. Прибули були туди й три інші єпископи, щоб стрінутися зі св. визнавцем. В часі тієї затримки в Смирні написав Ігнатій чотири листи до ріжних церковних громад.

У листі до єфесян він хвалить місцевих християн за їх ревний спротив єресі та пригадує їм, що їхні звичайні дії стільки освячуються, скільки вони були зроблені з любови до Христа. Одночасно заохочує їх, щоб перебували в згоді зі своїм єпископом і всім духовенством, часто збиралися на спільну молитву, були лагідні й покірні та терпіли кривду без нарікання. Він називає їх своїми товаришами подорожі до Бога та підкреслює, що вони носять Христа в своїх серцях. Подібно писав у листах і до інших церковних громад. Крім цього в листі до тракійців повчав їх, що “хто є злучений з вівтарем, той є чистий, але хто є без вівтаря, тобто хто дЗє незалежно від єпископа, священиків і дияконів, не є чистий.”

У листі до римських християн Ігнатій сердечно просить їх, щоб не старалися через впливових осіб виєднати для нього злагіднення присуду та перешкодити йому здобути мученицький вінець. Він пише: “Я ніколи не матиму іншої подібної нагоди дістатися до свого Господа… Тому ви не можете зробити мені більшу ласку, як коли дозволите мені бути принесеним як жертва Богові, коли вівтар є готовий; шоб ви, з’єднані в хорі любови, могли дякувати Отцеві через Ісуса Христа, що Бог дозволив привести мене, сирійського єпископа, зі Сходу на Захід, щоб я вийшов з цього світу а згодом знову в Нім ожив… Тільки моліться за мене, щоб Бог дав мені як внутрішню, так і зовнішню ласку, щоб я не тільки говорив, але й бажав того, щоб мене не тільки так називали, але й пересвідчилися, що я дійсний християнин… Дозвольте мені стати поживою диких звірів, щоб таким чином я дістався до Господа. Я Боже зерно, і мене мають змолоти зуби диких звірів, щоб я міг стати чистим Христовим хлібом. Ви скоріш роздражнюйте звірів, щоб стали моїм гробом і ніщо не оставили з мого тіла, щоб після моєї смерти я не був ні для кого клопотом… Я не приказую Вам, так як це робили Петро й Павло: вони були апостоли, а я засуджений злочинець; вони були вільні, а я досі невільник. Але як я буду замучений, тоді стану визволенцем Ісуса Христа і в Нім я воскресну вільний… Я тішуся дикими звірами, що приготовані для мене, і я сердечно бажаю, щоб вони скоро пожерли мене: щобільше, я хотів би навіть додавати їм охоти, щоб вони пожерли мене скоро й повністю та щоб не зробили мені таку прислугу, яку вони зробили деяким іншим, що їх вони боялися доторкнутися. Якщо вони не хотіли б займатися мною, то я навіть наганятиму їх до цього. Будьте мені вибачні в цій справі. Я знаю що для мене добре. Тепер я дійсно починаю бути учнем. Щоб тільки ніщо видиме чи невидиме не перешкодило мені дійти до Ісуса Христа. Нехай прийде вогонь і хрест, рани і шматування, ломання костей, виривання членів і роздирання на кусники всього мого тіла; нехай спадуть на мене всі жорстокі муки диявола, щоб я тільки добився до Ісуса Христа…. Князь цього світу намагається зловити мене й зіпсувати побожні прямування моєї душі до Бога. Нехай ніхто з вас тут присутніх у цім йому не помагає. Ви скоріш стійте по моїм, тобто по Божім боці. Не носіть ім’я Ісуса Христа в своїх устах, а світові бажання в своїх серцях. Навіть якби я сам, тоді як прийду до вас, благав у вас помочі, не слухайте мене, але скоріш вірте тому, іцо я пишу вам у листі. Я пишу це в повноті життя, але тужу за смертю. Моя любов розп’ята.”

Сторожа, яка везла Ігнатія до Риму, хотіла якнайскоріше виїхати зі Смирни, щоб прибути до Риму ще перед закінченням ігрищ, бо славні й достойні жертви завжди викликали в амфітеатрі велике зацікавлення. Ігнатій охоче на це погоджувався, бо бажав якнайскоріше віддати своє життя за Христову віру.
Коли незабаром вони приплили кораблем до Троади, Ігнатій негайно написав іще три листи. В листі до філядельфійців перестерігав їх перед роз’єднанням і єрессю. Він писав: “Уживайте однієї Євхаристії, бо Тіло Господа Ісуса Христа є одно, і одна чаша, яка має єднати нас у Його Крові. Один є вівтар, так як один є єпископ, разом зі збором священиків і дияконів, моїх співслужників, щоб усе, що ви робите, ви робили по-Божому.” Також у листі до смирнян перестерігав Ігнатій вірних перед єрессю та напоминав їх, щоб уникали зустрічі з фальшивими вчителями і тільки молилися за їх навернення.

Останнього листа написав Ігнатій до св. Полікарпа. В тім листі він заохочував Полікарпа, щоб трудився для Христа, усував єресь, опікувався вдовами, відправляв часто богослужби, бо від того залежатиме його вічна нагорода. Тому, що Ігнатій не мав часу писати листи до інших церковних громад, то просив Полікарпа, щоб він зробив це в його імені.

Свою подорож з Антіохії, а водночас і своє святе життя, закінчив Ігнатій у Римі мученицькою смертю. Оповідають, що його пожерли два люті леви.

Після смерти св. Ігнатія побожні християни позбирали його кості і завезли в Антіохію, де вони були в великому почитанні місцевих християн. Св. Іван Золотоуст, який працював в Антіохії як священик, звеличав св. Ігнатія своєю проповіддю. В цім своїм похвальнім слові він говорив народові, що римська земля була зрошена кров’ю св. Ігнатія, а Антіохія втішається постійним посіданням його св. мощів.

“Ви позичили його на час, а одержали назад з лихвою. Ви вислали його як єпископа, а відзискали як мученика. Ви відпроваджували його з молитвами, а привезли його додому з лавровим вінком перемоги.”

Учені дослідники християнської старовини прикладають велику вагу до сімох листів, що їх св. Ігнатій написав під час своєї передсмертної подорожі до Риму. Ці листи мають надзвичайну вартість, бо подають нам певну вістку про те, яке було вірування і внутрішня організація Христової Церкви під кінець першого сторіччя по вознесінню Ісуса Христа. Св. Ігнатій Богоносець був першим письменником по св. євангелистах, що підкреслював народження Божого Сина з Матері-Дівиці. В листі до єфесян він писав: “Від князя цього світу було приховане дівицтво Марії й її материнство, а так само смерть Господня.” Про Ісуса Христа він говорить у цім самім листі: “Ісус один Лікар, зложений з тіла і духа, створений і нестворений, Бог у чоловіці, правдиве життя в смерті, син Марії і син Бога, спочатку терплячий, а опісля непідлеглий терпінню, Ісус Христос, наш Господь.”

Про Пресв. Євхаристію він пише: “Це Христове Тіло, Божий дар, лік на безсмертність.” Водночас осуджує єретиків, які “не вірять, що Євхаристія є Тілом нашого Спасителя Ісуса Христа, що Воно потерпіло смерть за наші гріхи та що йому Отець у Своїй ласкавості привернув життя.”

Особливо важливим є те, що саме св. Ігнатій Богоносець, у своєму листі до смирнян, перший раз у християнськім письменстві вжив висказу: “Католицька Церква”. Він пише: “Де появляється єпископ, там нехай будуть і вірні, подібно де є Ісус Христос, там є Католицька Церква.”

Св. Ігнатій рішуче виступав проти фальшивого вчення тодішніх єретиків, що загрожували розбиттям християнської віри. Можна сказати, що головною точкою в його поученнях була вимога вдержати єдність віри й духа в усіх християн. Але хоч він якнайгостріше виступав проти єреси, то для блудячих людей казав бути ласкавим і вирозумілим, а одночасно заохочував до любови й терпеливого несення хреста.

У листі до єфесян він говорив їм: “А за решту людей моліться безперервно — бо в них є надія на покаяння, щоб вони знайшли Бога. Навчайте їх прикладом своїх діл. На їх вибухи гніву відповідайте лагідністю; їх зневажування зустрічайте молитвою; тоді, коли вони блудять, ви будьте постійні в вірі: на їх лють відповідайте чемністю. Не метіться на них. Наша ласкавість нехай виявляє, що ми їх брати. Стараймось наслідувати Господа Ісуса, змагаючись за те, хто годен витерпіти більшу кривду, бути ошуканим, знівеченим, щоб у вас не можна було знайти ніяке лихе зілля диявола. Але, в усякій чистоті й праведності, перебувайте в Ісусі Христі.”

Св. Ігнатій Богоносець прославив Христа мученицькою смертю приблизно 107 року. Певні вістки про нього знаходимо тільки в його листах.

“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютня, 1960.
+ Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.

20 грудня — святого Ігнатія Богоносця.

#святий_Ігнатій_Богоносець #Ігнатій_Богоносець #святий_Ігнатій #Ігнатій #УГКЦ #календар #Церква