«З народженням Ісуса небо є відчинене, Бог сходить до людей і приносить мир», – владика Тарас на Різдво

Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена в день свята Різдва Христового, 25 грудня 2023 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Всечесні отці! Дорогі брати і сестри!

Христос рождається!

Посеред ночі в гірській околиці Вифлиєму, у вертепі «з’явилася нам благодать Божа спасенна всім людям». Слова апостола Павла виражають та підсумовують суть таїнства Христового Різдва. В далекому минулому люди різними способами уявляли собі Бога. Та й сам Бог перебував тоді ніби у скритості, і промовляв лише до поодиноких людей в містичних об’явленнях та знаменнях. Лиш з часом його Дух просвічував пророків, які звіщали прихід Месії, величаючи його світлом, яке проникне у світ і розсіє його суцільну темряву.

Походження темряви, яка огортає світ, губиться в ночі минулого. В трагічній історії, коли було вчинено перший злочин: вбивство Каїном свого брата Авеля. Відтоді хід віків був позначений насильством, війнами, ненавистю та гнобленням. Але Бог, який покладав свої надії на людину, котру створив на свій образ і подобу, чекав. Він чекав так довго, що здавалося, ніби він пішов у відставку. Однак, він не міг зректися врятувати людство, не міг заперечити самого себе. Тож перед обличчям зіпсованості людей і народів, які протягом всієї історії випробовували Божу терпеливість, він довготерпеливо чекав, а ті лиш зі здивуванням пізнавали, що його вірність є сильнішою за темряву зла та їх негідність.

У Божій терпеливості скривалася благовість Різдвяної ночі. Бог не знає гніву чи байдужості. Він, як батько з притчі «про блудного сина», не зрікався своїх сподівань, і готував Новий Завіт зі своїми дітьми. І коли прийшла повнота часів, трапилося у Вифлеємі щось неймовірне: Бог відкрився. Він, Незбагненний, вийшов із недоступного світла, де перебував. У світі «з’явилася доброта Божа… та його любов до людей».

Господь сам вступає в середовище свого народу, знімає з нього тягар поразок і морок рабства, та приносить радість і мир. Людям, які через жахи і злигодні світу страхалися, що Бог є не тільки добрий, але може бути і жорстоким та свавільним, було дано світло одкровення, яке розігнало темряву сумнівів: Бог є абсолютно добрий та ніжний. Бог у Ісусі Христі з’явився у плоті і став людиною тому, що інакше б люди його не зрозуміли. Оскільки вони не могли споглядати його таким, яким він є, він став одним з них, щоб таким чином відновити для них блаженну єдність з ним.

Євангельське оповідання про народження Ісуса навмисно містить часові та просторові дані, мов би підкреслюючи, що Ісус – це не просто ідея чи міф, а особа, яка радикально входить у час і простір історії людства. Ангели звіщають пастухам велику радість, та вказують на знак: «ви знайдете Немовля сповите й покладене в ясла». За цим «знаком» є Боже смирення, доведене до крайності. Ісус народжується в убогості з любові до людей. Тієї ночі Бог реально прийняв на себе нашу слабкість, наші страждання і тривоги, наші бажання та наші обмеження.

Звістка, якої пастухи може і очікували десь у глибині душі, була їм дана як об’явлення не чогось іншого, як Божої доброти та ніжності. Це було об’явлення Бога, який дивиться на нас привітними очима і солідаризується з нами, бо любить та незмірно цінує гідність, яку нам дав сотворенням. Тому насамперед об’являється нужденним, які були на маргінесі суспільства того часу, щоб дар спасіння в майбутньому був доступний без винятку кожному, хто його прагне. З народженням Ісуса небо є відчинене, Бог сходить до людей і приносить мир, який є сповненням усіх месіанських пророцтв і виконанням усіх старозавітних обітниць.

Цієї благословенної святої ночі крізь темряву, що не перестає вкривати землю, ведені полум’ям віри та оживлені надією, ми теж виходимо з сутінків своєї буденщини, щоб зустріти «велике світло» і привітати диво Дитя, божественне сяйво якого сягає аж за горизонт історії людського буття. Але найголовнішим для нас вже не є його десь шукати, але дозволити йому самому знайти нас на дорогах нашого життя, та своєю ласкавістю діткнувся наших сердець. Тільки чи ризикнемо дозволити Богові любити нас з усією ніжністю, якої сьогодні так потребує світ?

Наша відповідь не може відрізнятися від тієї, з якою Бог уділився нашій нікчемності. Хоча він всемогутній, але потребував Сина, який став людиною, і йому потрібні люди, які б стали його дітьми та носіями його світла і Слова у світі. Коли ми усвідомлюємо, що Бог закоханий у нашу малість і сам стає крихітним, щоб ближче зустрітися з нами, ми не можемо не відкрити йому свої серця. Тому таємниця народження Христа, таємниця його Особи – це те, що має залишатися в нас живим, та що має в нас рости. Боже діяння в історії триває, від Христа і далі – через нас, чи, на жаль, можливо не раз і мимо нас.

Ніжне та делікатне Вифлеємське Дитятко Ісус, згідно пророцтва, «народився нам», він «Син нам даний». Все, що є і відбуватиметься – це «для нас». Та хоч його слава є скрита під тілесним покровом, він – Месія «на престолі Давида», є справді «могутнім Богом», і «князем миру», бо «від цього часу і навіки» він відновив справедливість, яку раніше неможливо було уявити, та остаточний мир, який має силу ліквідовувати війни. А щоб його мир, якому «не буде кінця», настав, Ісус приніс нам теж і меч, однак його сила і завдання полягає в тому, щоб усунути кожну можливість війни. Це нова універсальна дійсність, потужніша за усю владу та силу людини. Його мечем є Боже Слово, вручене нам для боротьби з темрявою зла, щоб засіяні ним зерна Любові та Правди приносили плід святості у нашому житті на шляху до його вічного небесного царства. Він є запорукою того, що вкінці «смерть буде поглинута перемогою», а війни – справедливим миром. Амінь.

Христос Рождається! Славімо Його!

† Тарас Сеньків,

єпарх Стрийський

Джерело