Час – загадка. Тягнеться довго, коли когось або чогось очікуємо, і злітає, як мить, коли поспішаємо або не встигаємо.

Час величний, як Бог. Вічний, нескінченний. Мудрий і терпеливий. Добрий і справедливий.

Усміхається очима молодої мами зі старого чорно-білого фото… Торкається серця долонькою дитини, намальованою колись на аркуші із зошита… Дивиться поглядом старця, у якому вмістився цілий світ…

Час рухає стрілки годинника Землі.

Час не лікує, а забинтовує зранені душі роками.

Він – творець і руйнівник.

Злодій і благодійник.

Суддя і кат.

Золотий міф. Таємниця.

Земний Всесвіт, подрібнений на епохи, століття, роки, долі…

Космос, досяжний лише Творцеві.

Мірило життя.

Відчинені двері в сьогодні.

Наш другий янгол, він поруч від народження й доти, коли пора перепливати ріку Буття.

Час милостивий, але не прощає, коли його марнують…

Джерело