25 лютого 2004 року «Страсті Христові» вперше вийшли на екрани кінотеатрів Сполучених Штатів, якраз перед Великоднем.

Сюжет, заснований головним чином на чотирьох Євангеліях (від Матвія, Марка, Луки та Івана), показує останні години Ісуса, сповнені страждань, смутку та болю, його криваву жертву заради досягнення спокути людства. Що відрізняло цю постановку від інших подібних фільмів, так це реалістичність і грубість сцен, а також олюднення Ісуса Христа.

Скрізь несподіваний успіх

Фільм порушив принципи, оскільки, незважаючи на невелику рекламу в пресі та використання стародавніх мов у записі, він мав масовий успіх. Серед метушні та цікавості, ті, хто зайшов до кінотеатру, були здивовані показом сильних моментів, таких як бичування, одна зі сцен, яку найважче дивитися.

У Мексиці газета Voz de América згадала в замітці, опублікованій у лютому 2004 року, що фільм зібрав понад 15 мільйонів доларів у Сполучених Штатах Америки тільки в перший день показу.

Прем’єри відрізнялися залежно від регіону та країни, але реакція публіки завжди була однаковою. Була протидія, але й дивовижні результати. Незважаючи на обмеження, «Страсті Христові» показували в країнах з мусульманською більшістю, таких як Єгипет і Сирія, і мали успіх у регіонах буддистської традиції, як-от Південна Корея, як зазначив журналіст Пак Су Мі для корейської газети Joong Ang Daily – щойно Через чотири дні після прем’єри лише в Сеулі фільм переглянули 263 000 людей.

У таких європейських країнах, як Великобританія, Ірландія, Італія, Франція та Бельгія, фільм сприйняли добре. У Нідерландах критика була жорсткою, але християни-протестанти залишилися задоволені результатом і використали сам фільм в інформаційних цілях.

Французька газета Le Temps повідомила, що дистриб’ютор і продюсер Тарек Бен Аммар, мусульманин, вирішив поширювати фільм.

 «Я вважав, що мій обов’язок як мусульманина, який вірить в Ісуса, і тому, що я поважаю три релігії та виховувався в них, — показати цей фільм французам, щоб дати їм можливість судити самим», — сказав він.

Цензура

У Малайзії Рада цензури фільмів зібралася в липні 2004 року, щоб вирішити, чи можна екранізувати фільм. Спочатку це було «ні», але тодішній прем’єр-міністр Малайзії Датук Сері Абдулла Ахмад Бадаві втрутився, щоб показати стрічку. Втручання уряду мало вплив, але виставка «Страстей Христових» буде доступна лише для християн, пише Сільвія Вонг у Screen Daily.

В Індонезії деякі сцени були ліквідовані. У Китаї (за винятком Гонконгу та Макао) фільм був заборонений. Незважаючи на великий інтерес до Близького Сходу, в Кувейті, Саудівській Аравії та Бахрейні «Страсті» не показали в кінотеатрах. Незважаючи на те, що в Ізраїлі не було дистриб’юторів, деякі люди бачили фільм, оскільки його демонстрували незалежно.

Присутність в Інтернеті

Незважаючи на всі перешкоди, вплив фільму залишається значним і сьогодні, через 20 років. Його присутність на онлайн-платформах (включаючи Amazon Prime і Apple TV) дозволяє будь-кому легко дивитися фільм і сьогодні.

Але перш за все успішна презентація під керівництвом актора Джима Кевізеля дозволила більшій кількості людей пізнати Ісуса з точки зору Його страждань на Хресті.

Наразі публіка з нетерпінням чекає продовження, яке, за словами Мела Гібсона, розповість про наслідки розп’яття, наприклад про зішестя Христа в Шеол. Очікується, що друга частина вийде у 2025 році.

Джерело