Екологічна проповідь на ІІ неділю Великого посту за Апостольським читанням
Слава Ісусу Христу!
У другу неділю Великого посту, при читанні Апостола, ми чуємо нагадування, ким є Бог і як ми маємо йти Його дорогою спасіння. Це читання пригадує нам історію сотворення світу, його спасіння та Божий план спасіння людини й усього Його створіння.
«Ти, Господи, на початку заснував землю і небеса – діло рук твоїх…» (Євр 1, 10). Господь наш Творець. Він є автором усього довкілля. Він сотворив нас і все, що нас оточує. Бог є господарем цього світу, і ми завжди повинні пам’ятати про це. Початок молитви «Вірую», де ми звертаємось до Бога як до Творця і Вседержителя, також повинен нам про це нагадувати. Наша віра, наше світосприйняття будується і починається від цієї істини, що Бог увесь світ видимий і невидимий сотворив і ми є також частиною цього створіння. Тому в час Великого посту Церква пригадує про наше походження і про нашу дорогу спасіння.
Щоб застерегти нас від гордості та фальшивих ілюзій, усі великопосні читання і молитви закликають нас до цілковитого навернення. Це означає, що ми маємо застановитись над власним життям, побачити себе і свої вчинки у світлі Божого Об’явлення, розкаятися у гріхах і повернутись до батьківського дому. Цей шлях навернення людини до Творця ми можемо назвати екологічним відродженням.
У світлі біблійної історії про створення світу, у світлі євангельської притчі про блудного сина, у світлі екологічного вчення Католицької Церкви шлях навернення людини до Бога є екологічним відродженням найвищого Божого створіння, яке має перейти до відродження й порятунку всього довкілля. Гріх приніс також і взаємозалежність екологічного стану довкілля та екологічного відродження людини.
Нас і все Боже створіння рятує те, що Бог для нас є не тільки Творцем, але й Вседержителем і Спасителем. Він не тільки дав нам початок. Бог супроводжує нас постійно і вказує дорогу нашого спасіння. Через те в сьогоднішньому посланні ми отримуємо конкретні поради, як діяти на дорозі нашого спасіння: «Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги» (Євр 2, 1).
Апостол закликає нас пильно пам’ятати про Божі Заповіді, притчі, Євангеліє і загалом про все Боже Об’явлення та всю доктрину Церкви. Дороговказом на все наше життя має стати Боже Слово та наука Церкви, що випливає з Нього. Сьогодні важливою складовою цієї науки є вчення Церкви про довкілля як про наш «спільний дім».
Екологічна енцикліка Церкви «Славен будь» відповідає головній темі сьогоднішнього читання Апостола. Вона допомагає поглянути на світ очима віри та пізнати себе й оцінити власні вчинки в цьому світі: «Сьогодні наша сестра ридає, бо ми завдали їй шкоди своїми зловживаннями та безвідповідальним використанням дарів, якими її нагородив Господь. Ми дійшли до того, що вважаємо себе її володарями і хазяями, які мають право грабувати її, коли заманеться. Насильство, що зачаїлося в наших уражених гріхом серцях, знаходить відображення в симптомах захворювання, яке проявляється в землі, воді, повітрі та живих істотах. Ось чому сама земля, пригноблена і спустошена, опинилася серед найбільш беззахисних і зневажених бідняків; вона «стогне і разом страждає у тяжких муках» (Рим 8, 22). Ми забули, що самі створені з земного пороху (пор. Бут 2, 7), наші тіла створені з елементів планети, ми дихаємо її повітрям, а її вода живить нас і відновлює сили» (Laudato Si, 2).
Великий піст, який складається із застанови, сповіді та дії, є часом нашого екологічного відродження, Наші дії мають бути протилежними до тих екологічних недугів, про які йдеться в енцикліці: ми маємо відійти від надмірного споживацтва, від хижацького управління Божими дарами, від загарбницького підходу до світу. Церква навчає нас сьогодні бережливо та відповідально користуватися Божими дарами, уміти правильно примножувати їх і ділитися ними з тими, хто їх потребує
Нехай після нашої застанови та сповіді Слово Боже і вчення Церкви спонукають нас цінувати та берегти всі дари й скарби, які Творець довірив нам, адже кожен з нас покликаний до співпраці «як знаряддя Бога для збереження його творінь відповідно до власної культури, досвіду, ініціативи й талантів» (Laudato Si, 14).
Підготував о. Василь Шафран, референт Бюро УГКЦ з питань екології Тернопільсько-Зборівської архієпархії.
Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2024 р.