Чому росіяни вірять Путіну: дайджест пропаганди за 9 квітня

Московський пас із «Крокуса» Трампу

Росія продовжує спекуляції на теракті в «Крокус Сіті Холі». 9 квітня вона звинуватила нафтогазову компанію Burisma Holdings у фінансуванні терористів. Слідчий комітет РФ повідомив, що порушив кримінальну справу про «фінансування тероризму посадовими особами США та країн НАТО». Власником Burisma є міністр часів Януковича Злочевський, проти якого в Україні порушено кримінальні справи. А членом ради директорів компанії був син Джо Байдена Хантер. Тому московський пас із «Крокуса» – зрозумілий. Спрямований він насамперед Трампу.

А напередодні МЗС РФ взагалі випустило дивну заяву, в якій стверджується, що «західні ЗМІ отримали вказівки не згадувати кількість жертв теракту, щоб відвернути світову спільноту від справжніх замовників». І до того ж зауважило «неприпустимість демонстрації співчуття та гуманізму щодо російського народу».

НАСПРАВДІ, це навіть, не брехня, а просто неповага. Вже 30 березня понад 250 зарубіжних дипломатів, представників країн Євросоюзу, Африки та Латинської Америки, ООН та інших міжнародних організацій поклали квіти на вшанування жертв теракту в «Крокус Сіті Холі». А те саме МЗС РФ висловило «вдячність шановним представникам дипкорпусу за солідарність з російським народом у таку важку годину».

А щодо «незгадування кількості жертв теракту заради відвернення світової спільноти від справжніх замовників», то це взагалі фейк. На перший погляд, смішний. Адже ось, що написали ЗМІ з країни-«замовника».

А це, наприклад, вороже українське державне агентство:

Подальше підживлення теми «Крокуса», навіть такими безглуздими заявами, говорить лише про одне – Москві вже відверто не вистачає інформаційних приводів, щоб звинуватити Захід і Україну. Тому вона їх вигадує та об’єднує через ту ж Burisma. Але оскільки з фантазією у росіян вже давно все погано, то й результат цих потуг – очікуваний.

Кремлю дуже важливо контролювати інфопростір

При цьому Путін і досі особисто не висловив співчуття російському народу. Він так і не поклав квіти (на відміну від посла США у РФ Лінн Трейсі) до імпровізованого меморіалу загиблих в «Крокусі», не побував у Бєлгороді. 9 квітня стало відомо, що він також не збирається до Орська, де (за пропагандистською новомовою) відбулося «підтоплення».

НАСПРАВДІ, як вчать ще на перших курсах «політтехнологічних ПТУ» – лідер має асоціювати себе виключно з перемогами. Саме тому Путін «єднається» з росіянами лише на концертах-мітингах в «Лужниках». У проблемній Росії Путіна немає. При цьому він усе в ній контролює. І це – головний внутрішній наратив Росії.

Але тема з «Крокусом» Москвою і далі розганяється (нехай і так незграбно). Навіщо? Старший науковий співробітник Інституту SNF Agora Університету Джонса Хопкінса, учасник нещодавнього Kyiv Stratcom Forum 2024, Пітер Померанцев у статті для Time «Чи вірять росіяни путінській пропаганді?» пише наступне.

«Мені було цікаво, як відреагують люди всередині Росії на теракт. Чи переконає їх пропаганда? Чи можна і варто донести до них правду? Зрештою, теракт — це момент потенційної вразливості Путіна. Силовик, який обіцяє забезпечити безпеку свого народу, який так багато робить, щоб убезпечити еліту Москви від наслідків війни, дозволив вчинити масовий теракт у її елітному центрі.

Дехто навіть припускав, що Кремль сам запустив теорію, що він стоїть за терактом — краще, щоб Путін здавався вбивчим, але всемогутніманіж настільки слабким, що може дозволити терористам легко вбивати по всій Москві. У такій каламутній політичній системі, як російська, такі багатошарові змови процвітають. Але це означає, що Кремлю легко просувати теорії змови.

А коли його кампанії виявляються успішними, їм потрібна подальша динаміка. Наприклад, пропаганда розповідає, як вдало йде мобілізація — і ставлення до неї покращується на кілька тижнів, а потім знову стає негативним. І знову треба її підсилювати. Ця схема показує, наскільки для Кремля важливо контролювати поведінку та характер дискурсу, і зберігати контроль.

Можливо, саме так найкраще підходити до «суспільної думки» в Росії. Замість того, щоб говорити про «віру», її слід вимірювати ступенем, у якому Кремль може змусити людей погоджуватися з офіційними наративами. Адже, чим менше росіяни вірять у брехню, але при цьому повторюють її, тим більше Кремль контролює ситуацію», – вважає Померанцев.

«Ми повинні ставитись до інформації також, як до військового виробництва, санкцій чи ударів БПЛА. Коли вони завдають ударів по російським НПЗ, вони сигналізують, що Москва не контролює свої основні джерела прибутку. Якби союзники України також продемонстрували, що мають рішучість перевершити Росію та ефективно застосовувати санкції, Москва почала б змінювати свої розрахунки щодо ризиків, які несе війна. Якщо ми покажемо, що Кремль не може контролювати те, що говорять і роблять росіяни, вони також почнуть замислюватися, чи варто ризикувати.

На жаль, за винятком ударів по НПЗ, нині ми не можемо або не хочемо зробити нічого з перерахованого вище. Кремль перевершує нас у військовому відношенні, санкції застосовуються слабо, а його контроль над інформаційним простором залишається незаперечним. Тому Путін і розраховує все відповідним чином», – підсумовує Померанцев.

Дещо з губернського життя, перемотаного скотчем

Але на місцях із контролем інформаційного простору все погано. Головними кадрами повені в Орську стали не картинки з домами під водою, а зустріч місцевого губернатора Паслера з постраждалими. На ній він одразу сказав, щоб ті «виключили телефони».

НАСПРАВДІ, вся Росія в мініатюрі в цьому діалозі: від ставлення місцевого «князя» до «холопів», до усвідомлення «холопами», що «преса все виріже». Тобто розуміння вже є – а це перший крок до зцілення.

Ситуація в Оренбурзькій області погіршується щогодини, що змушує народ виступати проти губернатора.  В Мурманській області встромили ножа у живіт місцевого керівника Чибіса. Губернатор Бєлгородської області Гладков радить місцевим фермерам самостійно захищатися від БПЛА. Можна згадати безпорадність губернатора Московській області Воробйова під час зимових морозів. Або постійний комунальний колапс в Санкт-Петербурзі за часів головування Бєглова. Не кажучи вже про «республіканських» керівників Якутії, Башкортостану, Дагестану та Чувашії під час «бандерівського» наступу на смартфони місцевих антисемітів.

Не таємниця, що ці та багато інших дір «великої Росії» (від комунальних до ментальних) перемотані виключно московським скотчем. Важливо рвати його і надалі. І саме на «губернському» рівні. І не тільки дронами, а й інформаційно.

Чи увійдуть в Європарламент «керовані демократи» з Москви

А поки що, на жаль, Росія намагається «порвати» Європу. У фокусі уваги – вибори до Європарламенту, заплановані на червень. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, виступаючи в Афінах, заявила, що «єдиній та мирній Європі кинуто виклик як всередині, так і зовні. Росія не лише намагається стерти Україну з лиця землі. Агресія Росії ширша: протягом багатьох років вона здійснює гібридні напади на Європу: кібератаки, маніпуляції з соцмережами чи інструменталізацію мігрантів».

За її словами, ультраправі європейські партії – «Альтернатива для Німеччини», «Національне об’єднання» Марін ле Пен у Франції, «Конфедерація свободи та незалежності» у Польщі – зневажають цінності Європи й хочуть вкрасти її майбутнє. Наше завдання найближчими днями, тижнями та місяцями – дати їм відсіч», – підкреслила голова Єврокомісії.

НАСПРАВДІ, найбільш наближена до Москви останнім часом саме «Альтернатива для Німеччини». Видання Deutsche Welle у своїй статті «АдН і Кремль: «корисні ідіоти» чи підкуплені політики?», наводить кілька прикладів тісної співпраці німецьких «альтернативщиків» та Москви.

Наприкінці березня у німецьких та чеських ЗМІ з’явилася інформація, що депутат бундестагу від «АдН» Петро Бистрон отримував гроші від проросійського медіапорталу Voice of Europe. Але співпраця партії з Кремлем давня. У 2015 році її почесний голова Александер Гауланд їздив з однопартійцями до Санкт-Петербурга на зустріч з особистим референтом Путіна. У 2017-му Росія сплатила їм чартерний переліт. Співголову «АдН» Тіно Хрупалла  у 2020 році особисто приймав Лавров, а у 2022-му він говорив, що «не вважає Путіна воєнним злочинцем».

Діячі «АдН» зовсім не обов’язково надають Кремлю платні пропагандистські послуги, вони часто-густо працюють на «господаря» з переконання. Багато функціонерів «АдН» збудовану Путіним авторитарну систему (яку раніше називали «керованою демократією») вважають бажаною альтернативою ліберальній демократії. «Праві популісти бачать у російській моделі єднання національних та авторитарних сил з церквою, противагу «зіпсованому міграцією» Заходу»,  – пояснює професор університету в Касселі Вольфганг Шредер.

Так, Німеччина бореться з власною «альтернативою», але проблеми в ній та інших європейських країнах є. На цьому й грають прихильники «керованих демократій» за російською моделлю. А сама Росія на цьому гріє руки. І звісно, «підігріває» і цих політиків, і відповідні настрої.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело