До чого довела Росію «слов’янська оборона»: дайджест пропаганди за 12-14 квітня

  • Автор допису:

Як у квітні 2014-го Росія продовжила копати собі яму

«12 квітня 2014 року розпочалася Слов’янська оборона. Тоді невеликий загін із 52 добровольців прийшов на допомогу Слов’янську, який повстав проти незаконної хунти, яка захопила владу в Україні». 

Саме так пропаганда інтерпретує події десятирічної давнини у Слов’янську.

НАСПРАВДІ, вже за два дні після цих подій, 14 квітня 2014 року, почалася Антитерористична операція на сході України. А вже 5 липня над Слов’янськом піднято синьо-жовтий прапор України. З того часу він там так і майорить.

У лютому 2022-го російська «слов’янська оборона» переросла  у повномасштабне вторгнення, яке довело до невтішних наслідків саму армію РФ.

Її зростання з 360 тисяч до 410 тисяч осіб має під собою просту арифметику: 360 + 300 (мобілізовані) + 550 (контрактники) – втрати = 410. Звідси втрати = 800 тисяч осіб. Демобілізації не було. Навіть якщо уявити, що 100% мобілізованих підписали контракт, то втрати (загиблі, поранені, дезертири) все одно доходять до півмільйона. І ці цифри виглядають навдивовижу навіть для Росії.

Якщо ж згадати про два нові військові округи, які зараз активно формуються та укомплектовуються, то нинішньої кількості окупантів в Україні достатньо лише для тактичного топтання з претензією на наступ.

У глобальному сенсі  повномасштабне вторгнення стало катастрофічною за масштабами стратегічною поразкою Росії. 

Втрачено людський потенціал, ресурс розвитку, економіка зруйнована переводом на військові рейки, втрачено геополітичні позиції, колись нейтральні сусіди (та ж Фінляндія) стали ворогами, а колишні друзі (Казахстан) – у кращому випадку нейтральними. І та яма, яку Росія почала копати собі з Криму, а продовжила в Слов’янську, лише поглиблюється. І вискочити з неї вже неможливо.

Доля автора фрази про «українця, який розумнішає»

У блогах, ЗМІ й тоді, й зараз часто зустрічається фраза: «коли українець розумнішає, він стає росіянином». Її приписують відомому історику та етнологу Льву Гумільову. 

Вираз зустрічається у двох варіантах: іноді починається зі слова «якщо» замість слова «коли». Цитату, що нібито належить Гумільову, можна знайти в Telegram, Facebook і на X. Є вона і в книзі «Розворот у нікуди» депутата Держдуми РФ українофоба Михайла Делягіна.

НАСПРАВДІ, жодних слідів фрази «Коли (якщо) українець розумнішає, то стає росіянином» у працях Гумільова немає. Щобільше, вона не відображається у пошуковій видачі до 2014 року, тобто до окупації Криму і початку російської війни проти України.

Найраніша її згадка, як пише «Проверено. Медиа», — це пост у LiveJournal, який 23 липня 2014 року опублікував користувач nikolian. Очевидно, це і є першоджерело — всі інші записи в соцмережах пізніші.

Наступного дня цитату нібито Гумільова опублікував у себе в Twitter прокремлівський активіст Максим Міщенко. Персонаж цікавий: був учасником прокремлівського руху «Наші», потім очолював ще один провладний рух «Росія молода», співпрацював з ультраправою організацією «Російський образ», а у 2007-му дорухався до значка депутата Держдуми, ставши членом фракції «Єдина Росія». Після цього займав різні державні посади. А у 2017 році був засуджений за звинуваченням у шахрайстві. (Навіть намагався сховатись від покарання в армії, коли це ще не було російським мейнстримом).

Цікаво, що у квітні 2008 року його було нагороджено орденом за «За заслуги перед Отечеством» II ступеня – «за інформаційне забезпечення та активну громадську діяльність щодо розвитку громадянського суспільства в Російській Федерації».

Зважаючи на те, що саме персонажі типу Міщенка згодом інформаційно обслуговували «слов’янську оборону», її подальші жахливі наслідки для Росії були лише питанням часу.

Дійти до Берліну росіянам буде вже важко

З приводу «розвитку громадянського суспільства в Російській Федерації» – відомо, що на тлі так званої «російської весни» наратив «можемо повторити» набув нового дихання. Саме тоді з новою силою залунали та різноманітні «берлінські мотиви».

НАСПРАВДІ, зараз ці мотиви вже мають абсолютно іншу тональність. Крім того, що нинішньої кількості російських вояк в Україні достатньо лише для претензії на наступ, цікаво простежити ще один момент.

У грудні британські військові опублікували оновлену розвідувальну інформацію, в якій йдеться про те, що Росії, ймовірно, знадобиться 10 років для поповнення своїх сухопутних військ, не лише людьми, а й технікою. 

У січні міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус визнав, що Росія створює збройні сили, здатні атакувати НАТО, але досягне відповідного потенціалу лише через 5-8 років.

Британський Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) у лютому стверджував, що Москва збільшила чисельність своїх військ в Україні з «дезорганізованих» 360 тисяч осіб у 2023 році до «підготовлених» 410 тисяч солдатів у 2024 році.

 «Хоча прагнення російських військових збільшити чисельність до 1,5 млн осіб не було реалізовано, вербувальники наразі досягають майже 85% поставленої мети щодо залучення військовослужбовців за контрактом для участі в бойових діях в Україні», — йдеться у доповіді.

Експерти RUSI в березні відзначили, що Росія зараз виробляє близько 1,5 тисяч танків і 3 тисячі бронемашин на рік, але навряд чи зможе підтримувати цей потенціал, оскільки більшість цієї продукції виробляється виключно за рахунок відновлення старих машин.

Інститут вивчення війни (ISW) заявив, що доповідь Королівського інституту вказує на те, що Росія може протриматися «в умовах подібних тяжких втрат» ще максимум 2 роки.

Чи посприяє «фіктивний» удар Ірану більш ефективній допомозі Україні

І наостанок про масовану атаку Ірану на Ізраїль, і як при цьому програла Росія. Ось як Москва та Київ відреагували на цю подію. Президент Володимир Зеленський: «Україна засуджує атаку Ірану проти Ізраїлю з використанням дронів «Шахед» та ракет. Ми в Україні дуже добре знаємо весь жах аналогічних атак з боку Росії, яка застосовує таку саму тактику масованих повітряних ударів».

Спікер МЗС РФ Захарова: «Коли Ізраїль засудив хоча б один удар київського режиму по російських регіонах? Не пам’ятаєте? Проте я пам’ятаю регулярні заяви на підтримку дій Зеленського з боку ізраїльських офіційних осіб».

Звісно, від Росії іншого очікувати було не варто. Адже Іран – союзник. Проте, його інформаційно гучна, але практично безрезультатна атака на Ізраїль показала справжню силу цього союзника. 99% відсотків дронів та ракет були знищені. Хоча Тегеран намагається видати бажане за дійсне і в російсько-пропагандистському стилі ілюструє свої досягнення в атаці на Ізраїль кадрами із сильною пожежею.

НАСПРАВДІ, елементарний фактчекінг довів, що це старе відео лісових пожеж у Чилі. 

Навіть російська пропаганда визнала дві речі. Перша: внаслідок наймасштабнішої повітряної атаки Ірану не постраждав жоден ізраїльський воєнний об’єкт і навіть солдат. Друга: «це виглядає як найбільша реклама ППО Ізраїлю та США та американських літаків».

У намаганні зберегти лице навіть Москва встигла звинуватити «союзника» у  «договорняку з Ізраїлем». Мовляв, Тегеран «попередив Єрусалим, що завдасть фіктивний удар». 

Але крім країн-членів НАТО та J-7 удар по Ірану наніс «друг Росії» – Дональд Трамп, який просто повторив свій твіт 2018 року: «Президенту Ірану: ніколи, ніколи не погрожуйте США знову, інакше ви зазнаєте таких наслідків, які мало хто відчував в історії. Ми більше не та країна, яка терпітиме ваші божевільні слова про насильство та смерть. Будьте обережні!».

Цього тижня анонсовано розгляд в Конгресі довгоочікуваної американської допомоги Ізраїлю та Україні. І цей «фіктивний» удар може нарешті об’єднати конгресменів навколо більш ефективної допомоги їй.  «Союзник» Росії показав свою «силу». Настав час показати справжню силу союзників України.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело