З нагоди іменин польського блаженного о. Єжи Попелюшко згадаємо кілька фрагментів проповідей, яку він виголошував у костелі св. Станіслава Костки у варшавському районі Жолібож. Хоча ці слова о. Єжи сказав у 1980-х – вони не втрачають своєї цінності сьогодні...

1. Ми збираємося в ім’я Ісуса Христа. Ми збираємося, щоб піднести наші молитви до вівтаря Христа. А також усе, що нам дано пережити в цей час досвіду для всього народу. Наші молитви особливо охоплюють тих, хто найбільше постраждав від воєнного стану. Наші молитви охоплюють усіх позбавлених волі, заарештованих, інтернованих, звільнених з роботи та їхні родини. Наші молитви також охоплюють усіх тих, хто перебуває на службі брехні та несправедливості.

(Вступ від 28 лютого 1982 р.)

2. Ненависть тих, хто не знає, що робить, тих, хто завдає шкоди і морального спустошення нашій батьківщині, була найвиднішою – їхня ненависть була найвиднішою в день Твого свята як Королеви Польщі, 3 травня. Багато вимушених сліз було пролито з очей наших сестер і братів того дня, було багато невинних ран.

(З проповіді 30 травня 1982 р.)

3. Ти, Ісусе, знаєш біль і тривогу всіх дитячих, осиротілих сердець. Тому ми віримо, що страждання дітей і страждання цілого народу мають принести належні плоди. Велике і прекрасне народжується через страждання. Так само, як із страждань, болю, сліз і крові 1970 року виросло патріотичне повстання молоді, виросла «Солідарність». Добре дерево має приносити добрі плоди. Плоди зла повинні рости і ростуть на дереві зла.

(З проповіді 27 червня 1982 р.)

4. Завдяки смерті і воскресінню Христа символ ганьби і приниження став символом мужності, відваги, допомоги і братерства. Сьогодні в знаку хреста ми розпізнаємо найпрекрасніше і найцінніше в людині. Через хрест ідеш до Воскресіння. Іншого шляху немає. І тому хрести нашої Батьківщини, наші особисті та наших родин, мають вести до перемоги, до Воскресіння, якщо з’єднати їх із Христом, який переміг хрест.

(З проповіді 26 вересня 1982 р.)

5. Добровільно прийняти страждання заради іншої людини – це більше, ніж просто страждання. Прийняти таке рішення можуть лише внутрішньо вільні люди.

(З проповіді 31 жовтня 1982 р.)

6. Багато хто з присутніх у храмі міг би назвати низку причин, які ускладнюють національне примирення. Гіркота безсилля та приниження, які щодня зазнають багато наших сестер і братів, безумовно, не служить примиренню. Утримувати стільки наших сестер і братів у в’язниці через різницю у їхніх переконаннях не служить примиренню. І як наслідок – дитяча туга за ув’язненими матерями чи батьками, сльози дружин в очікуванні повернення своїх чоловіків, а також матерів за повернення синів чи дочок, розбиті сім’ї, їхні тривоги і муки.

(З проповіді 27 березня 1983 р.)

7. Сьогодні, як і багато разів в історії, нам може здаватися, що ми програли, що ми вели непотрібні битви, що ми без потреби наражали себе на небезпеку. І все ж ми повинні вірити, що прийдуть часи, коли наші зусилля і труднощі – сьогодні безрезультатні – принесуть плоди на благо нашої улюбленої Батьківщини.

(З проповіді 24 квітня 1983 р.)

8. Сьогодні ти для нас більше Мати, ніж Королева. Тому що сьогодні нам як ніколи потрібна Мама. Мама, яка все розуміє, яка стирає кожну сльозу і вгамує кожен біль, яка не дасть нам втратити надію.

(З проповіді 29 травня 1983 р.)

9. Справедливість — це надання кожному належного права. Це справедлива оплата за гідну працю. Неможливо звільнити з роботи чи позбавити посади через те, що хтось по-іншому хоче добра для Батьківщини.

(З проповіді 28 серпня 1983 р.)

10. Чи достатньо ми усвідомлюємо цю велику особливість, якою є божественне синівство? Чи усвідомлюємо ми цю велику гідність, отриману від Бога? Але так як свобода є нам не тільки дана Богом, але й дарована нам, так само і з людською гідністю. Вона дається нам на все життя. І від нас залежить, чи пронесемо ми цей дар гідності Божої дитини до кінця свого життєвого шляху.

(З проповіді 29 січня 1984 р.)

11. Ми не повинні забувати правду, що навіть свободою можна пожертвувати заради збереження віри та гідності, але ніколи не можна жертвувати вірою та гідністю Божої дитини заради збереження свободи.

(З проповіді 29 січня 1984 р.)

12. У польському народі християнське виховання було пов’язане з історією Батьківщини і мало свій вплив на всі сфери життя. І тому в сучасному вихованні ми не можемо відірватися від того, що становило польськість впродовж тисячі років. Це не можна закреслювати чи спотворювати.

(З проповіді 26 лютого 1984 р.)

13. Правда і мужність є дуже важливими цінностями в житті кожної людини, особливо в житті християнина.

(З проповіді 27 травня 1984 р.).

Джерело: Проповіді 1982-1984 рр. виголошені в храмі св. Станіслава Костки у Варшаві; Блаженний о. Єжи Попелюшко; Видавництво Сестер Лорето; Варшава 2010.

Джерело: pch24.pl

Джерело