За свої 29 років Олександр багато разів доводив власну цілеспрямованість. Здобуваючи педагогічну освіту, він з першого курсу почав викладати музику у школі й вчителював впродовж 10 років. Сам при тому перетворився на людину-оркестр, опанувавши багато інструментів, згодом перемкнувся на звукоінженерію, звукотехніку та режисуру.

Захопившись інтелектуальними іграми, брав участь зі своїми учнями у турнірах з Брейн-рингу, «Що? Де? Коли?» та «Своєї гри», звідси й походить його позивний «Wiki» – скорочення від «Вікіпедія».

Захоплення монгольф’єрами вилилося в організацію польотів на повітряних кулях. Нарешті, потяг до техніки привів його до керівництва автосервісом.

Напередодні повномасштабного вторгнення Олександр був у мандрівці Європою. Боявся, що закриють кордони, тож, перервавши відпустку, попри умовляння матері пересидіти небезпеку за межами України, повернувся у рідний Кропивницький.

«Служба мені подобається, армія дає змогу опанувати нові професії, досягати нових цілей, вчитися по-новому розв’язувати проблеми. Тому я серйозно розглядаю питання продовження військової кар’єри після перемоги».

Коли потрапив до війська, опинився у ТрО. Почавши зі стрільця, пройшов курси командирів відділення та отримав звання молодшого сержанта. Проте значний викладацький досвід «Wiki» знайшов інше застосування. Пройшовши курси з психології у Військовому інституті Національного університету ім. Шевченка, Олександр отримав зірочку молодшого лейтенанта й нинішню посаду.

«Війна у кожному з нас наробила «тріщинок», тому до кожного стараюся ставитися дуже обережно, підбираю індивідуальний ключик, тоді виникає контакт, взаєморозуміння та довіра».