Колись Сергій був економістом і мешкав на Сумщині, згодом став військовим і жив у столиці. З таких звичайних прикордонників, як Сергій і складається основа нашої служби – проста, міцна, надійна.

Ще у 2011 році він вирішив пов’язати своє життя з військовою справою. Спочатку навчальний центр ДПСУ в Черкасах, потім Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» – найбільший аеропорт країни, й одразу ЄВРО-2012. Цікаві часи були – нескінченна кількість оформлення громадян, гордість за країну, море енергії.

На початку повномасштабної війни прикордонник Сергій одразу відправив дружину із дитиною на Вінниччину, як йому здавалося – у безпечне місце, адже на той час ніхто не розумів, що буде далі.

Сергій із побратимами займали оборону навколо Києва, несли службу на блок-постах. Згодом поїхав у складі зведеного загону на кордон з білоруссю. Там постійні тренування, облаштування позицій, вдосконалення інженерних загороджень – все те, що зараз є звичайною справою для військових.

З ротацією мав можливість відпочити в колі родини, згодом знову служив на Київщині. Але доля так склалася, що на початку цього року прикордонник вибув бити ворога на Схід країни.

«Куди визначать – туди й поїду, без вагань», – впевнено говорить захисник України.

Зараз прикордонник лише телефоном спілкується з дружиною і донькою, але будь-яка підтримка з боку рідних людей та народу, який захищаєш – наповнює воїна силою, вірою і незламністю. Велика перемога за Україною, адже захищають її міцні й надійні люди. Слава українським Героям!

Джерело