Сьогодні у хвилині мовчання ми згадуємо нашого побратима старшого матроса Вячеслава Геннадійовича Процака. Вячеслав народився 05.11.1994, а загинув – 26.04.2022.

У пам’яті всіх, хто знав Славу – він живе як гідна, добра та світла людина. Вячеслав дивом поєднував хлопчачу безпосередність та дорослу відповідальність за свої вчинки та всіх, кого брав під опіку. Корінний маріуполець – цим все сказано.

Покоління Вячеслава отримало багато можливостей та випробувань. Незалежність України та участь в операції Об’єднаних сил. Вибір професії, навчання, мрії, нові виклики. І – війна…

Малий Славко завдавав чимало клопоту. Хоча батьків дуже цінував та любив. Дитячі пригоди та впертість: «Я зможу», гартували характер. Був прикладом для меншого брата. Просити в батьків гроші не діло, якщо маєш ціль. Дуже хотів купити мопед. Вибір був: баштан, сад, овочі, підробіток вантажником.

Так Вячеслав виробив правило: «Чоловік має все вміти». Від ремонту транспорту до ремонту квартири. А ще дуже любив солодощі, випічку. Тож намітив ще одну мету: відкрити власну кондитерську. Та це потім, бо хлопця кликало й чекало море.

Справу Вячеслав обрав серцем. Випускник Херсонського морехідного училища рибної промисловості почав кар’єру як судномеханік. Перший досвід – риболовне судно. Проте хотілося поєднати море та військову справу.

Так у 2017 році, у свої 23 роки, Вячеслав приєднався до лав Морської охорони Держприкордонслужби. Згодом зрозумів, що варто здобути вищу освіту. Обрав юридичний виш в Кривому Розі, який успішно закінчив. Те місто подарувало зустріч з коханою.

Між роботою та серйозними справами було місце розумній авантюрі. Слава тренувався, аби стрибнути з парашутом. Любив бувати на природі у своїй компанії з наметом і вогнищем, душевними розмовами. Земля під ногами давала опору. Життя набирало обертів.

З початком війни старший матрос Вячеслав Процак, радіометрист-навідник малого катера BG-25 Морської охорони Держприкордонслужби, у складі 23-го загону Морської охорони обороняв Маріуполь. Своє по крові й духу місто. Чим міг допомагав побратимам і цивільним. Якось у лікарні не було світла, для генераторів бракувало бензину. Слава відгукнувся одним з перших, що добуде й привезе. Приносив у підвали-сховища продукти, воду. Для дітей десь роздобув розмальовки та олівці.

26 квітня 2022 року Вячеслав ніс бойове чергування на посту «Азовсталі». Бійці були виснаженими через постійні ворожі атаки. Славу дістала куля снайпера. Орден «За мужність» III ступеня військовий отримав посмертно.

Життєпис Вячеслава Процака та його подвиг зберігає віртуальний меморіал пам’яті захисників Маріуполя «Маріуполь пам’ятає».

Цього року нашому «Шкіперу» виповнилося б тридцять років. Брате, тепер тобі назавжди 28.

Вічна пам’ять та шана Герою!

Джерело