Великоднє послання духовенству, монашеству та мирянам Стрийської єпархії УГКЦ

Всесвітлішим, всечеснішим отцям, високопреподобним і преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі вірним Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви

Воскресіння день, просвітімся, люди,
Пасха, Господня Пасха, від смерти бо до життя,
і від землі до неба Христос Бог нас привів,
перемоги пісню співаємо.
(Канон Пасхи)

Улюблені в Христі браття та сестри! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Вже впродовж майже двох тисяч років у бурхливу історію світу приходить винятковий весняний світанок. В його тиші лунає проголошена небесами вістка про Христове воскресіння. Вона будить у серцях і свідомості кожного, хто її чує, життєтворчу надію на щасливе майбутнє. Вперше звіщена мироносицям через ангела біля порожнього гробу Спасителя, вона стала основою Євангелія Божої любові до людини, остаточним Божим словом, яке проголосило довершення відкуплення людства та прихід у світ Божого Царства. Творча могутність цієї євангельської вісті: «Христос Воскрес», не проявляється у видимих обставинах минущого світу, хоч вона залишила по собі порожній гріб, як доказ неймовірної дійсності, в таємницю якої заглиблюємося вірою. Сила Воскреслого передовсім проникає та преображає суть створеного світу та життя людини, приготовляючи її до прийняття майбутнього, яке запевнене їй у вічних обіймах милосердного Бога.

Воскресіння з мертвих – це Божа перемога над злом та смертю, тріумф Божої справедливості і любові, який за горизонтом туземного життя відкриває нам перспективу вічності. Зло, уособлене в дияволі, через свавілля перших людей, увійшло у світ і уярмило увесь людський рід кайданами гріха в адовій темниці смерті. Та злий зазнав остаточної поразки у боротьбі з Богом тоді, коли торжествував свою перемогу у смерті розп’ятого на хресті Спасителя. Гріб, цей непорушний символ цілковитої влади смерті і аду над життям, виявився місцем його власного краху. Нищівна потуга диявола вичерпалася у протистоянні з життям Божого Сина, а Христове сходження у смертельні простори аду, принесло його в’язням спасіння та вічне життя.

Безсмертя, чи вічне життя, не є категоріями існування, але суттю нашого особистого сопричастя на бутті Триєдиного Бога. Воскресінням Христа Бог Отець відкрив нам шлях до неба і запевнив щасливу вічність у своєму Царстві. Але це є не лише основою нашої віри та причиною нашої надії. Воскреслий виявив свою Божественну Любов до нас даруючи свого Святого Духа. Його животворящою силою ми, вже тут та тепер, стаємо причасниками Божественного життя Пресвятої Тройці. У воскресінні Христа досяг апогею Божий план відкуплення людства і розпочався благодатний час для спасіння кожного, хто вірує.

Тому ми вже не маємо підстав заздрити первісному блаженству, яке закуштував Адам перебуваючи у Раю, і не мусимо розділяти його розпач та ридання на цій землі вигнання. У воскресінні Христа нам даровано незміренно більше благодаті, та відкрито неймовірно вищі перспективи. Сам Господь Ісус прийняв за своє усе людське, грішне та смертельне, щоб своєю смертю скасувати гріх і смерть, а у воскресінні усе людське одягнути красою божественного.

Такою є новизна дійсності, яку творить Христове воскресіння в історії світу, та яка стукає у життя кожної людини. Новизна, невидима для тілесних очей, але незаперечна, діяльна і невідклична. Можемо її ігнорувати, або відкритися на неї свобідною послушністю Божому слову та благодатній чинності Святого Духа, коли з живою вірою особисто вступаємо у діалог любові з Богом.

Звичайно, можна на підставі цілком очевидних речей заперечувати фундаментальний досяг Христового воскресіння, принаймні як причину радикальних змін у бутті чи то окремих людей, чи людства в цілому. Хоч християнство преобразило його духовно-культурну та суспільну свідомість, дійсність залишилась тією ж: ми продовжуємо у болях і гріхах народжуватися, жити та вмирати. Але як інакше мала б почуватися людина, створена на Божий образ і подобу та покликана до вічного життя, перебуваючи у світі, який є власноручно сплюндрованим місцем її вигнання?

Та хоч згубна сутність гріха і зранила природу людини, її буттєве волання по щасті та вічності не замовкає навіть у найжорстокіших обставинах. Господь чує це волання всупереч тому, що своїми гріхами ми продовжуємо руйнувати стосунки миру, закладені його любов’ю. У Воскресінні Спасителя він розпочинає здійснення таїнства нашого особистого духовного воскресіння з гріховної смерті та її наслідків. Зруйнована на початку історії з вини людини Бого-людська взаємність, воскресінням Христа є обновлена вилиттям Божого Милосердя, Божої всепрощаючої Любові, на яку людина відповідає сповненням євангельського заклику до «метаної»: зміною свого мислення через покаяння та навернення. Без правдивої «метаної» наша віра, надія та любов до Бога, як і будь-які стосунки з ним, були б лише формальними, або й фальшивими.

Боже Милосердя і покаяння людини, Боже прощення і наше навернення – це простір для Бого-людського діалогу у правді та любові, стверджений воскресінням. Звідси черпає силу, дозріває та здійснюється наше воскресіння у таємниці воскресіння Христа. Це наша хресна дорога по землі вигнання до нашої батьківщини у Небі. Дорога, яку Христос не тільки вказав, але котрою впродовж історії сам йде поруч з нами, щоб тим, хто витриває до кінця, дати в нагороду участь на своєму воскресінні, та вічне життя сопричастям на його славі.

Згідно традиції ми визначаємо дату святкування Великодня за сонячним і місячним календарями. Але навіть у цьому між християнами досі немає єдності. Можливо тому, що вічність не можливо втиснути у обмежені здатності часу. А Христове воскресіння є лише з погляду часу історичною подією. У своїй суті воно є здійсненням відвічного Божого спасительного для людей задуму. Тому для нас воскресіння є не лише згадкою про минуле, але і пам’яттю про майбутнє, котре Великоднім святкуванням нуртує глибини нашої, не раз апатичної та поверхової віри, та своєю актуальністю тривожить нас у вирі викликів сучасного світу.

Серед цих викликів є численні філософсько-ідеологічні конструкції та політичні системи, які проектували чи пропагували, а подекуди і зараз пробують втілювати в життя різні варіанти ідеї побудови раю на землі. Досі подібні експерименти закінчувалися тоталітарним деспотизмом, та заповнювали його творцями, а ще більше невинними жертвами, незчисленні могили. Будувати у світі «земний рай» є спробою повернути людство у минуле без Бога і майбутнього, та безсумнівним шляхом до загибелі.

Усвідомлення цього є актуальним завжди, але особливо сьогодні, коли ведемо боротьбу з московськими загарбниками за наше право жити і бути свобідними. У цій війні є багато факторів, які впливають на її хід. Не мало є і тих, хто вважає боротьбу Українського Народу з геноцидною агресією московської імперії як локальний конфлікт інтересів. Та в дійсності, ця війна є частиною історичної екзистенційної боротьби життя зі смертю, вирішальний бій якої вже відбувся на Голгофі, а її кульмінацією стало Воскресіння. Не даремно агресор устами своєї «кишенькової російської церкви» проголосив, що для нього вона має «сакральний» характер. Однак якими б не були потуги загарбників, у Христовому воскресінні Бог вже сказав своє остаточне і переможне слово, яким виніс вирок усім руйнівним силам зла. Тому віра у Христове воскресіння є знаменом і нашої перемоги над душогубною ідеологією релігії «русского міра», яка намагається повернути визначений Богом хід історії у минуле, до рабства і смерті.

Дорогі у Христі браття і сестри!

Христос воістину Воскрес! Від сотворення це єдина істина, яка стверджує гідність людини. Нехай проміння божественно сяйва цього Великоднього світанку, який звіщає світу мир та радість з остаточної перемоги життя, не затьмарюють для Вас димовища пожарів, а чаруючу тишу його новизни не пронизують тривожні звуки сирен та гуркіт вибухів ракет. Нехай благодать Воскреслого буде скарбницею мудрості для носіїв державної влади, джерелом сили для наших воїнів – захисників і захисниць, щоб не затривожилися їх серця і не здригалися їхні руки. А Покров Пресвятої Богородиці нехай буде для всіх живущих на Українській землі нездоланною охороною серед теперішніх випробувань і небезпек.

Бажаю Вам щоб минуле ніколи не вривалося тривогою у двері Вашого майбутнього, бо Христове воскресіння запевняє, що ми покликані до життя, яке не вичерпується часом та обставинами, але має в собі зерно вічності. Нехай це Божественне зерно, благодаттю воскреслого Христа, забуяє у Вашому житті цвітом правдивої віри, відваги, стійкості і єдності у благородній боротьбі з усіма носіями смерті, та принесе плоди перемоги, щастя і миру Вам, Вашим родинам, нашій Богом благословенній Батьківщині – Україні та всьому нашому Українському Народу. Амінь.

                        Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

З архиєрейським благословенням,

вл. Тарас Сеньків, О.М.
Єпарх Стрийський

Дано в місті Стрию
при катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці
в Квітну неділю,
28 квітня 2023 року Божого

Джерело