Світлий понеділок Ді 1,12-17,21-26; Ів 1,18-28 (о. д-р Турконяк Р.) Винники 06.05.2024.

Уривок із книги апостольських Діянь описує подію, яка відбувалася після вознесіння Господа на небо та очікування апостолами приходу Святого Духа, що обіцяв Ісус Христос. Усі зібралися разом, ревно молилися, зверталися моліннями до Сина Божого й очікували благословення з висоти. Учні розуміли й переконалися про свою слабосилість, відчували брак духа мужності й ради. Навчалися духа слухняності, тобто, пригадували слова Ісуса Христа й вдумувалися у них. Господь багато говорив до своїх учнів, але вони не все розуміли та не усе серйозно сприймали. Коли Господь воскрес та вознісся на небо їм потрібно було самостійно вирішувати дуже багато духовних справ, які відносилися до проповідування слова Божого. Спаситель велів учням перебувати спільно на молитві до приходу Святого Духа, серед них була Марія, мати Ісусова та інші жінки. Апостол Петро, якому Ісус доручив владу служіння та відповідальності, звернувся до присутньої громади, яка нараховувала 120 осіб, щоб вибрати когось з-поміж них замість Юди, що покинув їх. Учень Юда не витримав заколоту та неспокою свого сумління, замість прийти до апостолів й просити прощення у Господа, він закінчив своє життя самогубством.. Пам’ятаємо, що Господь наголосив про зрадника: «… горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися» (Мт 26,24). Життя продовжувалося, учні Ісуса готувалися до служіння божому людові, бо їх для цього покликав Господь, тому старалися поповнювати свої ряди.

Кількома реченнями відреагуємо на текст святого євангелиста Івана, який пропонує нам чергове літургійне читання. Юдеї в Ізраїлі, особливо, у Єрусалимі контролювали ситуацію між своїми, хоч нічого не могли на той час протиставити могутній римській владі, яка панувала у їхніх землях та в народі. Між ними появився Іван Хреститель, якого вони не знали, але були свідками, що він хрестить поза містом у річці.

Святий Іван Предтеча не афішував себе, він покірно виконував волю Небесного Батька. Старші юдейські послали до Івана священиків та левітів, щоб довідатися про його особу. Він не ховався і не втікав, лиш відповів на їхнє запитання, що він не Христос, не Ілля і не пророк. А прислані до Івана особи не відступали, бо їм необхідно принести відповідь старшині про нього. Пророк сказав їм дуже смиренно, що він голос в пустині, який закликає людей рівняти дорогу Господові. Голос без особи, навіть, таке смиренне свідчення про себе зробив святий Предтеча.! Святий пророк Ісая у свій час звертався до народу: «… Приготовіть господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бога» (Іс 40,3). А йшлося про духовний шлях, про світлий напрям людських душ, за що уболівав святий пророк й докладав зусиль, щоб люди вірили й покланялися єдиному Богові. Нам не відомо на скільки знав чи не знав Іван Хреститель про особу Ісуса Христа. Коли святий Предтеча був кинутий у в’язницю, він чув про Ісуса й послав своїх учнів спитати його: «… Чи ти є той, хто йде, чи маємо чекати іншого?» (Мт 11,3). Ісус не довго шукав відповіді, лише просив переказати Іванові такі слова: «Сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують; мертві встають, убогі сповіщають; щасливий той, хто не спокуситься через Мене» (Мт 11,5-6). І це вистарчило пророкові, щоб знати про Спасителя, якому він готував дорогу й закликав народ до покаяння.

Свята Церква представляє нам через Святе Писання великого пророка, великого святого Івана Хрестителя, про якого сам Ісус Христос сказав: «… Не було між народженими від жінок більшого від Івана Хрестителя…» (Мт 11,11). Син Божий говорив такі поважні слова про святого Предтечу, а люди й з такими, хто значний перед Богом думають й вирішують по-своєму. Як приміром цар Ірод, наказав стяти голову святому Івану, поводився так, ніби він дав життя пророкові й не думав про відповідальність перед Богом за вчинене вбивство. І самого Христа, Сина Божого, люди розіп’яли на хресті, але цим поганим людським актом, як думали вороги Бога, не закінчилася історія з Ісусом Христом, бо він воскрес – переміг зло, переміг гріх! Ісус, коли жив на землі, сказав такі слова: «… бо настає час, коли всі, що в могилах, почують його голос; і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, – на воскресіння суду» (Ів 5,28-29). Він часто говорив апостолам не тільки про своє воскресіння, але переконував їх про воскресіння усіх людей. І ми також готуємося до воскресіння, що відбудеться після смерті всіх людей. Не забуваймо, що наше життя не закінчується гробом чи смертю на землі, бо наш Господь усіх воскресить, навіть тих, хто заперечує життя після смерті тіла. Дбаймо про добрий стан нашої душі, це – не трудна справа! Готуймося до щасливого вічного життя, яке очікує всіх нас!

Чинімо добро, стараймося жити чесно, коли ж помиляємося, чи вчиняємо гріх, спішімо до святої сповіді, каймося за промахи в нашому житті, бо Господь милосердний і радо прощає нам провини. Хай свято воскресіння Христа, стане для нас великою надією та переконанням нашого воскресіння, що його довершить Господь! Пресвята Богородице, виблагай нам дару віри в те, що Бог воскресить нас усіх!

Христос воскрес!

Джерело