Того часу Ісус почав промовляти до первосвященників, книжників і старших притчами: «Один чоловік насадив виноградник, обгородив огорожею, викопав давильню, збудував башту, винайняв його виноградарям та й виїхав делеко. У певний час він послав раба до виноградарів узяти від них частину з плодів виноградника. 

А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим. І він знову послав до них іншого раба, — і цьому побили голову та зневажили. І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і багатьох інших: деяких же з них били, інших убивали. Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, кажучи: “Мого сина вони пошанують!” Але ті виноградарі заговорили між собою: “Це ж спадкоємець; ходімо, вб’ємо його — і спадщина буде наша!” І, схопивши, вони вбили його й викинули геть за виноградник. Отже, що зробить господар виноградника? — Він прийде і вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Хіба не читали ви цього Писання: “Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших”?» І вони шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але боялися юрби. Тож, залишивши Його, відійшли.

Джерело