В сучасному світі розмаїття гігієнічних засобів та засобів для прання нам потрібно лише сходити до супермаркету або навіть просто натиснути «купити» в онлайн-магазинах, щоб їх придбати.
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.

Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть… Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».

За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.

Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС