Отець Віталій Козак продовжує цикл катехез «Молитва – історія дружби» на прикладі святої Терези Авільської і сьогодні пропонує нам роздуми над другою причиною, чому молитва може бути важкою.

 «Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить його пан; вас же назвав Я друзями, оскільки сказав вам усе, що почув від Мого Отця.» (Йоан 15:15) На прикладі цього уривка зі Святого Письма чуємо, як Господь кличе нас до чистого сумління і довіри.

 Якщо я хочу дружити з Господом, в якому стані я йду на молитву? Чи перебуваю я в стані освячуючої благодаті? Що в моєму житті обираю я: гріх, Сатану, тобто те, що пропонує світ, або я пропоную світу Бога і те, що Бог пропонує мені? Свята Тереза, перебуваючи на молитві, протягом 20 років не мала плоду молитви.

 «Той, хто не хоче підпорядкуватися любові, закривається на молитовну дорогу», – каже свята Тереза Авільська. Господь дав нам дві заповіді любові – любов до Бога і любов до ближнього, завдяки яким ми можемо будувати стосунки з Богом і з іншими у світі. Кожен є сотворений на образ і подобу Божу. Навчімося сприймати один одного такими, якими кожен унікально є, і відносини створюватимуться легко. Досконала людина – це довгий процес. Бог хоче від нас спілкування. Мова, яку пропонує нам Господь: делікатність, відкритість, тактичність, доброта. В щоденному іспиті сумління зазирнімо в своє серце і на свій язик. Поступаючи як людина віруюча, дотримуємося моральних норм, які дає нам Бог. Відчуття страху перед молитвою походить від Сатани, який кличе до сумніву: «Чи гідний я дружби з Богом?»

Світ пропонує радість, але чи є це істинною радістю для мене? Бог пропонує розум і волю, освячуючу благодать. За чим піду я і які стосунки оберу? Бог чи світ?

Джерело