Про людські стосунки і про сім’ю.

Бере один журналіст інтерв’ю у пані, яка прийшла до суду з проханням про розлучення зі своїм чоловіком.

— Коли ви виходили заміж, він був гарною людиною?

— Ну, так… — відповідає.

— І що ви з ним зробили, що він став таким поганим?

Мовчання.

Що стається з людьми, які вінчаються по любові, а розводяться з антипатією один до одного?

Так, життєві ситуації бувають різні. І важко знайти хоча б одне подружжя, яке б повторювало життєву ситуацію іншого.

Християнське передподружнє навчання відкриває очі багатьом майбутнім співмешканцям на «хрести», які потрібно нести цим людям разом ціле життя.

Я маю на увазі християнське подружжя, а не те, яке має на меті отримати державну реєстрацію в загсі, а потім – як карта ляже…

Були випадки, коли молодята приходили у церкву на передшлюбні науки і, навіть не закінчивши їх, вже розходилися. Вони розуміли, що їхній вибір не був серйозним, і краще не вкладати шлюбного контракту, щоб потім не нашкодити одне одному.

Вибір супутника життя — це дуже важливий крок для того, хто хоче створити в майбутньому гарну повноцінну сім’ю.

Я бачив один відеоролик, у якому молодята, що прийшли у храм, щоб звершити Святу Тайну Подружжя, отримують від священника велике розп’яття. Молода плакала, а молодий стояв мужньо, не виказуючи своїх почуттів. Це було в Хорватії. Цей великий хрест з фігурою розіп’ятого на ньому Ісуса вони повісять у своїй спальні, і він буде їм нагадувати про спільний хрест подружнього життя, який потрібно спільно нести. Шкода, що в нашому обряді немає такого елементу шлюбної церемонії.

Віра в Бога — це особливий елемент, який скріпляє молоду пару. Спільна молитва, спільне виховання дітей — це дуже важливі елементи для гідного християнського життя молодої сім’ї. Без таких християнських цінностей шлюби перетворюються на державні контракти двох людей, які держава розриває при їхньому бажанні.

В одній гумористичній програмі Штепселя і Тарапуньки (були колись такі артисти), Тарапунька сказав таку гарну фразу:

— Знаєш, Штепсель, я б поставив знак для тих, які йдуть у суд для отримання свідоцтва про розлучення — «Обережно — діти!»

Діти, які страждають від розлучення батьків. Вони хіба винні, що доля їхніх батьків так нещасливо склалася? А чому вони мають страждати?

А круглі сироти при живих батьках? Діти алкоголіків і наркоманів, яких держава забирає у батьків. Діти, яких залишають, тобто зрікаються їх.

Всі вони опиняються у закладах, де їм можуть дати певне утримання, але не можуть дати повноцінної батьківської любові. Це основний елемент для всебічного і гармонійного розвитку дитини. Тому багато з них стають на злочинний шлях, де пропадає милосердя, тому що вони його ніколи не мали і не бачили.

Одного разу я відвідував сиротинець, і, коли я увійшов у групу, де були діти віком більше як шість–сім років, то якась частина їх прибігла до мене з криком:

— Ти мій тато?

Я сказав — Ні…

І вони відійшли.

Сумно і боляче бачити таку картину.

А процент розлучень є досить високим. Християнське виховання, виховання, виховання. Я не побоюся декілька разів повторити цю фразу. Не маємо забувати про нього, якщо ми хочемо врятувати Україну.

Далі буде…

Владика Степан Меньок, екзарх Донецький УГКЦ

Джерело

#шлюб #родина #Церква #УГКЦ #Сепан_Меньок