Євр. 314 зач.; 6, 13-20

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі!
Сьогоднішнє читання з послання апостола Павла до євреїв нагадує нам про вірність Божих обітниць та про силу надії, яка для християнина є «якорем душі» (Євр 6, 19). Ця надія тримає нас навіть у найскладніші моменти життя, коли здається, що навколо лише хаос і руйнування. У цей період Великого посту, у час, коли війна випробовує нашу віру, а екологічні виклики ставлять під загрозу майбутнє світу, маємо замислитися: як ми можемо практикувати чесноту надії в служінні збереженню Божого створіння?

Божа вірність та наше покликання

Апостол Павло наводить приклад Авраама, якому Бог дав обітницю: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми» (Євр 6, 14). Однак виконання цієї обітниці не настало миттєво: Авраамові довелося довго чекати, залишаючись вірним Господові. Так само й ми сьогодні стоїмо перед викликами, які не мають швидких рішень.

Війна, екологічні катастрофи, виснаження природних ресурсів – усе це може здаватися нам стихією, що нищить майбутнє. Але як християни, ми покликані не лише очікувати Божого втручання, а й діяти у світлі Його волі. Бог дав нам землю не для руйнування, а для збереження й примноження її дарів. Тому наша відповідальність – навіть у важкі часи війни – залишатися добрими управителями Божого створіння.

Надія – якір душі серед бурі випробувань

Ювілейний 2025 рік – це особливий час благодаті, час, коли Церква запрошує нас до оновлення віри, примирення та зміцнення в надії. Надія в Христі – це не лише особистий духовний досвід, а й сила, яка спонукає до змін у світі. У контексті війни та екологічних викликів нашого часу паломництво Надії має глибокий сенс: воно веде нас до зцілення ран – як людських, так і природних, до відповідальності за Божий світ, дарований нам.

Апостол каже, що наша надія «входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус» (Євр 6,19-20). Цей образ завіси нагадує нам про храмову завісу, яка відділяла Святеє Святих. Завдяки Христовій жертві ми отримали доступ до Божої благодаті, а разом із нею – і до надії, яка ніколи не осоромить.

Надія – це не просто позитивне мислення чи абстрактне очікування кращого майбутнього. Це глибока довіра до Бога, яка спонукає нас діяти вже зараз. Коли навколо війна й руйнування, наша надія проявляється у конкретних справах:

у підтримці тих, хто потерпає,

у відповідальному ставленні до природних ресурсів,

у свідомому виборі відбудови України на засадах екологічної стійкості.

Чи можемо ми сьогодні з надією дивитися в майбутнє? Так, якщо усвідомимо, що кожен наш крок у збереженні довкілля – це акт віри. У часи, коли війна руйнує міста й отруює ґрунти, коли екологічні проблеми здаються не важливими перед лицем виживання, ми не маємо права опускати рук.

Служіння Божому створінню як вияв надії

Надія без дії – це лише мрія. Бог кличе нас не лише до молитви, але й до праці. У сучасному світі ми не можемо залишатися осторонь екологічних проблем, які безпосередньо впливають на життя людей і майбутні покоління.

Ось кілька простих кроків, які кожен із нас може зробити як вияв надії та любові до Божого створіння:

раціональне використання ресурсів – навіть у час війни ми можемо дбайливо ставитися до води, електроенергії та продуктів харчування;

підтримка екологічних ініціатив – навіть невеликі громади можуть займатися висадкою дерев, прибиранням територій, пошуком сталих енергетичних рішень;

просвіта і відповідальне ставлення до довкілля – ми можемо навчати молодь та власним прикладом свідчити, що дбати про створений Богом світ – це частина нашої віри.

Дорогі брати і сестри! Бог вірний Своєму слову. Так само, як Авраам терпеливо чекав здійснення обітниці, так і ми сьогодні впевнені, що Господь не залишить нас у випробуваннях. Але наша надія повинна проявлятися у вірності Божому задуму – у відповідальному ставленні до світу, який Він нам довірив.

Коли бережемо Божі дари, коли не дозволяємо війні та байдужості знищувати те, що створив Господь, ми стаємо справжніми свідками надії. Христос є нашою опорою, і Він закликає нас: не бійтеся, надійтеся, дійте! Амінь.

Підготував о. Роман Романович, референт Бюро УГКЦ з питань екології Київської архієпархії.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.

Джерело