23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв. Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих

23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв. 

Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих
23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв. 

Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих
23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв. 

Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих
23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв. 

Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих
23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв. 

Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих
23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв. 

Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих

23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв.

Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих, хто поклав життя в боротьбі за волю і незалежність України. Цей день – нагадування про тяглість української військової традиції, героїзм воїнів, пам’ять про знакові битви та незламність українського духу, який у найважчі часи безнадії запалював покоління до боротьби за свою державу.

Нині ми живемо в часи героїв. Українці зруйнували нав’язаний нам образ народу-жертви і показали себе народом-воїном. Якщо глибше зазирнути в історію, можна переконатися, що ми завжди були такими – боролися за свою свободу. І тому ми збереглися як нація.

Одним із символів боротьби за утвердження України в ХХ столітті став полковник армії УНР, засновник УВО та ОУН Євген Коновалець. Його мрією, якій він присвятив усе життя, була вільна Самостійна Соборна Українська Держава. Він і сам був уособленням цієї соборності: народжений на Галичині, він став однією із найяскравіших постатей Української революції 1917-1921 років на Наддніпрянщині.

Навіть у найтемніші часи, коли здавалося, що все втрачено і боротися немає сенсу, Євген Коновалець вірив в Україну. Його слова сьогодні звучать як заповіт нинішньому поколінню борців за свободу України. Далі– у каруселі.

Джерело