#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

17 квітня 1855 року в селі Кам’яно-Костуватому Херсонської губернії (нині це Миколаївщина) в родині панського економа Карпа Тобілевича народилася донька Марія – майбутня актриса і оперна співачка, зірка Театру корифеїв.

Марія була четвертою з шістьох дітей. Як і старші брати, які стали відомими під театральними іменами Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський та Микола Садовський, вона все життя присвятила сцені.

В Єлисаветграді (нині Кропивницький), куди переїхала родина Тобілевичів, Марія брала участь у музичних і театральних вечорах, що відбувалися в родинному будинку. Від мами успадкувала чудовий голос, тож виконувала всі провідні жіночі партії у виставах.

Початкову освіту здобула в Єлисаветградській жіночій школі Титаренка, з 11 років навчалася у жіночій гімназії Хрущової. Успішне закінчення повного курсу гімназії надало їй право вчителювати. Працювала в народній школі для бідних, вела учнівський драматичний гурток, брала участь у виготовленні декорацій і костюмів.

У 1876 році Марія зробила остаточний вибір на користь театру, увійшовши до театральної трупи Марка Кропивницького. Музичною освітою з нею займався італійський музикант і співак Микола Барілотті. Між ними спалахнула пристрасть, Марія вийшла заміж і виїхала з чоловіком в Італію.

Подружнє життя тривало недовго. Барілотті виявився людиною легковажною, не турбувався про дружину і дітей (із їхніх п`яти спільних доньок вижило тільки двоє). Зрештою Марія повернулася до батьків у Єлисаветград, а після смерті мами в 1879 році взяла на себе управління маєтком.

І все ж вона жила мріями про театр. Тому, коли Марко Кропивницький у 1883 році приїхав до неї і запропонував роль Оксани у п’єсі “Дай серцю волю, заведе в неволю”, вона не знайшла в собі сил відмовитися. Її тріумфальне повернення на сцену збіглося з об'єднанням театральних труп Старицького і Кропивницького – у ній зібралася вся родина Тобілевичів.

Разом із Марією Заньковецькою вона стає примою трупи. Особливо їй даються вокальні партії – за 12 років сценічної діяльності Марія Садовська зіграла майже всі жіночі ролі, де потрібно було співати. Перший час виступає під прізвищем чоловіка як Марія Барілотті, пізніше бере мамине прізвище Садовська.

Коли у 1890 році відбувся розкол трупи (Микола Садовський створив свій театр, з ним пішла Марія Заньковецька), Садовська залишилася в театрі Панаса Саксаганського. Вона вдруге вийшла заміж за актора Дениса Мову.

Її улюбленою роллю була Софія у драмі Карпенка-Карого “Безталанна”. На гастролях в Одесі в березні 1891 року Марія почувалася зле, і все ж вирішила не скасовувати виставу. Вона відіграла до останньої сцени, але за кулісами втратила свідомість. На фінальний поклон Панас Саксаганський, який грав у виставі Гната, виніс її на руках.

Померла 27 березня 1891 року в Одесі. Спочатку була похована в Єлисаветграді, а в 1926 році прах Марії та її матері було перепоховано поблизу хутора Надія, поруч із могилами батька Карпа Адамовича, Івана Карповича та його молодшого сина Юрія Івановича Тобілевича.