У першу неділю після Великодня в Україні вшановують пам’ять померлих. Цього дня розпочинається поминальний тиждень, коли прийнято відвідувати кладовища та молитися за душі спочилих.

Священник та декан Дніпровського деканату Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), екореферент Донецького екзархату, отець Михайло Неїжмак розповів Суспільному про те, як слід поминати родичів та близьких, і чому не варто нести на цвинтар штучні квіти або ж влаштовувати застілля.

“Багато людей продовжують нести на кладовищі штучні квіти, бо вони роками звикли так робити. І протягом цих років ніхто не задумувався над тим, які є наслідки цього пластику, коли він потрапляє у ґрунт або коли його спалюють. Тож ця традиція “живе” і сьогодні. Наша Церква кілька років поспіль намагається донести через священників, що це не є прийнятним. І ми вже маємо позитивні результати: у багатьох населених пунктах в західних областях України на кладовищах повністю відмовилися від пластикових квітів”, – сказав отець Михайло.

За його словами, нині у традиції поминання більше матеріального, аніж духовного.

“Наша мета щоб поминаючи померлих цим пластиком, ми не зашкодили живим. Якщо взяти з богословської точки зору, то жодна матеріальна річ, жоден вінок чи пластикова квітка нічого корисного для душі померлого не дає. І з цього випливає, що цього взагалі не потрібно”, – додав священник.

Як альтернативу отець Михайло пропонує принести на могилу живі квіти або ж висадити на ній якісь багаторічні рослини. Це буде правильним і з точки зору вшанування, і не зашкодить живим.

“Взагалі, якщо брати глибше, то поминання – це не квіти, поминання – це молитва. Аби була користь для душі померлої людини, ми маємо прийти на цвинтар, запалити біля могилки свічку, помолитися за душу спочилого, постояти, подумати. Зрозуміле прагнення людей прикрасити якось місце поховання, тими ж квітами. Але якщо немає молитви, то усі зовнішні атрибути не мають жодної користі для померлого”, – говорить священник.

Він зазначив: варто задуматися над тим, у що потім перетворюються штучні квіти та вінки. Зазвичай, їх викидають та спалюють, внаслідок чого вивільняються діоксиди та інші шкідливі сполуки, якими дихають живі.

“Таким чином ми, по суті, “вбиваємо” самих себе та тих, хто біля нас. А це вже є різновидом гріха вбивства з богословської точки зору. Це непряме, відтерміноване вбивство”, – сказав священник.

Отець Михайло також додав, що ані їжа, ані якісь алкогольні напої на кладовищі не мають жодного стосунку до душі померлого. Як і залишені на могилках цукерки або печиво.

“Людей цими матеріальними речами відтягували від молитви, від відвідування храму. Через це, за моїми спостереженнями, у процесі поминання залишилося так мало духовного. Ці всі столи на цвинтарях не мають жодного стосунку до поминання. Що воно дає душі? Не дає нічого. Душа потребує молитви”, – зазначив він.

Молитва, за словами священника, стане в нагоді й тим, хто не зможе відвідати рідних на цвинтарі через тимчасову окупацію чи бойові дії. Можна прийти в храм, помолитися і поставити свічку. Якщо не має змоги відвідати храм, то за спочинок душі можна помолитися й вдома.

Джерело: Суспільне Дніпро

Джерело