18 КВІТНЯ 1900 РОКУ НАРОДИЛАСЯ АКТРИСА ТЕАТРУ “БЕРЕЗІЛЬ”, НАРОДНА АРТИСТКА УКРАЇНИ, ПЕДАГОГ, ДРУЖИНА І МУЗА ЛЕСЯ КУРБАСА ВАЛЕНТИНА ЧИСТЯКОВА.

Її дитинство і юність минули в Санкт-Петербурзі та Москві, в мистецькій родині. Тому дівчинка змалечку навчалася співу, танцю, малюванню, грі на фортепіано, брала участь у театральних виставах у гімназії.

У 1918 році родина Чистякових втекла до Києва, де Валентина вступила до балетної студії Михайла Мордкіна. Заняття проходили в приміщенні театру Бергоньє (нині – Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), там же проводили репетиції актори Молодого театру під керівництвом Леся Курбаса. Влітку 1919 року Валентина вже грала на сцені Молодого – у спектаклі “Едіп-Цар” Софокла в ролі однієї з учасниць хору. 19 вересня Курбас і Чистякова обвінчалися в Андріївській церкві, і на 15 років вона стала вірною супутницею життя і музою Курбаса.

У Валентини практично в кожній виставі Курбаса з’являлася своя роль – і в Молодому театрі, і в Київському драматичному театрі (“Кийдрамте”), і в “Березолі”. І не лише тому, що вона була дружиною Курбаса. “Усі в театрі були закохані в неї. Жінки, чоловіки, молоді, старі. До речі, старих серед нас не було: вся трупа тоді була молодою. Коли ми сходилися всі одночасно до великого фойє на збори чи на репетицію, кожному з нас кортіло сісти так, щоб краще бачити Чистякову. Дивитися на неї було насолодою! Якусь неймовірну силу тяжіння, чарівну привабливість випромінювала вся її істота – кожен рух, поворот, погляд рідкісно виразних фіалково-синіх очей. Були серед акторок красивіші за неї, але ніхто не міг зрівнятися з нею в неповторній чарівності. Море жіночості. Пісня жіночості!” – згадувала актриса “Березолю” Юлія Фоміна.

У 1926-му “Березіль” переїхав до Харкова. Це був період розквіту театру, і саме він розкрив Валентину Чистякову як багатогранну характерну актрису. Її Анелю у виставі “Маклена Ґраса” Миколи Куліша восени 1933-го запам’ятали всі, хто був на прем’єрі. На жаль, це був останній спектакль, поставлений Курбасом на волі. Далі вона стояла в чергах, пересилаючи йому книжки, адже на Соловках чоловік поставив десять спектаклів. І чекала, сподівалася, чекала…

Вона жила з мамою Леся Курбаса Вандою Адольфівною, до кінця її життя опікуючись і ділячи з нею статус “члена родини ворога народу”. Лише після її смерті, у 1957 році Чистякова отримала довідку з Харківського обласного суду про те, що справа щодо обвинувачення переглянута Президією Харківського обласного суду 19 квітня 1957 року і Постанова Судової трійки при Колегії ГПУ СРСР від 9 квітня 1934 року анульована у зв’язку з відсутністю складу злочину. Ще через 4 роки вона отримала повідомлення, що її чоловік “помер 15 листопада 1942 року у віці 55 років від крововиливу в мозок”. Вона здогадувалася, що це брехня.

Валентина Чистякова прожила довге життя. Вона була провідною актрисою Українського драматичного театру імені Шевченка в Харкові – вистави за її участю супроводжувалися аншлагами. Викладала в Харківському інституті мистецтв, писала статті з питань акторської майстерності. От тільки про Леся Курбаса на людях намагалася не згадувати – надто болючою залишалася для неї ця тема.

Померла 19 травня 1984 року. Похована в Харкові на 13-му міському кладовищі, поряд із могилою матері Леся Курбаса. Тут же похована урна із землею з Соловецьких островів, де обірвалося життя Курбаса.